«Енергоатом» вирішив добудувати два енергоблоки на ХАЕС: чому експерти проти цього

Світова атомна енергетика вперше у своїй історії підходить до важливого етапу – масової заміни реакторів. За даними МАГАТЕ, дві третини енергоблоків у світі працюють понад 30 років і вже у найближчому майбутньому вимагатимуть виведення з експлуатації.

В Україні, де на АЕС приходиться понад 50% генерації, з 2030 по 2040 рік доведеться зупинити 12 з 15 реакторів. Це дуже серйозний виклик – грошей ані на “демонтаж”, ані на спорудження нових блоків нема. А без заміни потужностей країні загрожує деіндустріалізація.

У вересні президент України Володимир Зеленський порушив питання добудови двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Рішучість, з якою “Енергоатом” просуває цей проєкт, дає підстави думати, що рішення “внутрішньо” вже ухвалено. Однак багато експертів виступають проти цієї ідеї та вказують на численні ризики, що з нею пов’язані.

Kosatka.Media розповідає, що відбувається в українській “атомці” та які є аргументи за і проти реанімації будівництва, зупиненого ще 30 років тому.

Два сценарії та застарілі реактори

Згідно прогнозу МАГАТЕ “Енергія, Електрика, Атомна енергетика: оцінки на період до 2050 року”, дві третини ядерних реакторів у світі працюють понад 30 років і повинні бути виведені з експлуатації у найближчому майбутньому.

У зв’язку з цим агенція розглядає два сценарії – “оптимістичний” і “песимістичний”:

  • У “оптимістичному” передбачається, що термін експлуатації деяких реакторів буде продовжено таким чином, що до 2030 року загальна потужність світової атомної генерації відносно рівня 2019 року зменшиться лише на 12%.

    З урахування заміни реакторів це дасть приріст потужності близько 80 ГВт до 2030 року та понад 200 ГВт протягом наступних 20 років. 

  • У “песимістичному” сценарії передбачається, що приблизно третина реакторів вийде з експлуатації до 2030 року, тоді як нові додадуть майже 80 ГВт потужності. У період між 2030 і 2050 роками приріст потужності нових реакторів майже відповідатиме “списанню”.

Додамо, що загалом прогноз МАГАТЕ по світовій “атомці” не надто оптимістичний (хоч на перший погляд може здатись, що це не так). 

Аналітики очікують, що до 2050 року світові потужності АЕС зростуть на 82% – до 715 ГВт. Це так званий “високий” сценарій. А от “низький” навпаки передбачає зниження на 7% від рівня 2019 року – до 363 ГВт.

Джерело фото: доповідь МАГАТЕ “Energy, Electricity and Nuclear Power Estimates for the Period up to 2050”

Однак нарощування потужностей АЕС на 82% насправді збільшить частку атомної генерації менші ніж на 1%. Якщо у 2019 році на неї припадало 10,4% світового виробництва електроенергії, то у 2050 році цей показник може становити 11,2%. 

А от за “низького” сценарію доля “атомки” взагалі може впасти до 5,7%. Причина цього – у зростанні генеруючих потужностей вітрової та сонячної енергетики.

Який запас ще є в українських АЕС

Україна на своїх АЕС експлуатує 15 реакторів потужністю 13,8 ГВт. Вони виробляють близько 54% української електроенергії.

За даними “Енергоатому”, у період з 2030 по 2040 рік доведеться зупинити 12 реакторів – у них закінчиться 30-річний проєктний і 20-річний понадпроєктний термін експлуатації. Це відніме майже 11 ГВт атомних потужностей.

Станом на 1 жовтня 2020 року в Україні продовжено термін експлуатації 11 енергоблоків:

  • №1, №2, №3, №4 ЗАЕС; 

  • №1, №2, №3 РАЕС; 

  • №1, №2, №3 ЮУАЕС, 

  • №1 ХАЕС. 

“Наразі триває виконання заходів з продовження термінів експлуатації енергоблока №5 ЗАЕС. Не завершився проєктний термін експлуатації для 3-х енергоблоків: №6 ЗАЕС, №4 РАЕС, №2 ХАЕС”, – повідомили Kosatka.Media у Держатомрегулюванні.

Очікується, що першим – у 2030 році – мають зупинити енергоблок №1 Рівненської АЕС (потужність 440 МВт, початок роботи – 1980 рік).

Не виключено, що реактори, вік яких на той момент складатиме 40-50 років, можуть послужити ще деякий час. В першу чергу подальша безпечна робота залежить від цілісності корпусів. Тоді як стан українських енергоблоків дозволяє продовжити їх роботу ще на 10-20 років. Про це у червні 2020 року в інтерв’ю Kosatka.Media сказав колишній віце-президент з ремонтів та заводського виробництва «Енергоатому» (2004-2020 рр.) Володимир Пишний.

За консервативним сценарієм 5 наших блоків можуть безпечно працювати 55 років, а ще 10 можуть працювати 60 років. А якщо не заганяти атомну галузь в кут і давати їй можливість працювати за тими нормами, які закладені при розробці і будівництві станцій, то ці терміни збільшуються до 60 і 60+ років”, – сказав Пишний.

Після закінчення проєктного строку експлуатації або терміну понадпроєктної експлуатації енергоблоків НАЕК «Енергоатом» може обґрунтувати подальшу безпечну їх роботу. У разі позитивного висновку експертизи ядерної та радіаційної безпеки та рішення Держатомрегулювання термін може бути продовжено.

Втім, рано чи пізно енергоблоки доведеться зупиняти.

Указ Зеленського і “російський” підрядник

Майже одночасно із публікацією доповіді МАГАТЕ, 22 вересня президент України Володимир Зеленський підписав указ №406/2020 про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та розвитку ядерної енергетики. 

У документі пропонується добудувати 3-й та 4-й енергоблоки Хмельницької АЕС. Законопроєкт про це Кабмін має підготувати за два місяці та подати до Верховної Ради. (Додамо, що цей указ – не щось нове. До ідеї завершити ХАЕС-3, 4 періодично повертались протягом всіх років незалежності. А буквально за рік до Зеленського аналогічний указ підписував президент Петро Порошенко).

Указ Зеленського у середовищі енергетиків наробив чимало резонансу. Справа у тому, що ХАЕС-3, 4 – це довгобуд. Його розпочали ще у 1985 році, однак у 1990 році зупинили з міркувань безпеки після аварії на ЧАЕС.

Готовність блоку №3 оцінюється у 75% від початкового проєкту (там змонтовано близько 85 одиниць устаткування: баки, теплообмінники, фільтри тощо), а енергоблоку №4 – у 15%. Проблема у тому, що об’єкти не консервували, тож останні 30 років на користь їм явно не йшли. І експерти-атомники не раз на це звертали увагу.

Будівельний майданчик ХАЕС-3. Фото: xaec.org.ua

Втім буквально за тиждень після президентського указу на сайті “Енергоатому” з’явилась заява, про те, що за попередніми оцінками, “стан майбутнього будівельного майданчика енергоблоків № 3, 4 Хмельницької АЕС задовільний, придатний для облаштування виробничих і монтажних зон всіх етапів будівництва, подальшого монтажу та запуску і випробувань енергоблоків”. Такого висновку дійшла робоча група, яка виїхала на місце після оприлюднення президентського указу.

А 15 жовтня на сайті “Енергоатому” повідомили, що співпрацюватимуть у цьому з чеською компанією Skoda JS. Вона може стати виробником реакторної установки. Спільно з нею розроблятимуть проєкт добудови блоків. “Чеська сторона вже привезла на розгляд українським атомникам свої методики й пропозиції”, – йдеться у повідомленні.

Орієнтовний строк завершення будівництва – 2026 рік.

Зазначимо, що компанія Skoda JS має російських власників. Її засновник – нідерландська компанія OMZ B.V., яка у свою чергу є “дочкою” російської структури OMZ (“Объединенные машиностроительные заводы”). На російському сайті ОМЗ компанія Skoda JS вказана серед підприємств, що входять до групи OMZ. 

Власником усієї структури є російський “Газпромбанк”, проти якого введено міжнародні санкції (зокрема, США та України). Також під санкціями США (але не України) перебуває і Skoda JS. Протягом кількох останніх років “Газпромбанк” намагається продати підприємство іноземним компаніям.

Чому експерти критикують ідею “Енергоатому”

Указ Зеленського викликав неабиякий ажіотаж у середовищі експертів-енергетиків. Вони розійшлись у думці, чи варто добудовувати станцію.

Наприклад, Юрій Корольчук нагадав про досвід Румунії та Словаччини, будівництво АЕС яких (АЕС “Чорнавода” і “Моховце”) було зупинено на початку 90-х років і до якого повернулись майже через 30 років.

На досвід Румунії та Словаччини посилаються і в “Енергоатомі”. Там наполягають, що добудовувати необхідно, та іронічно додають, що “тільки Україна настільки багата, що може собі дозволити розмірковувати, чи варто добудовувати АЕС, в яку вже було вкладено значні кошти, чи краще подарувати ерозії і часу майже завершене будівництво”.

Одна з найактивніших критиків добудови – експертка з питань ядерної енергетики Ольга Кошарна. Вона вважає, що ця історія – піар “Енергоатому”, який нічим не закінчиться.

Я впевнена, що “Енергоатом” ініціював проєкт указу президента, а потім показав, що готовий. Але існують серйозні технічні питання до будівельних конструкцій, які не досліджувались з 2006 року. Крім того змінились вимоги до безпеки і наявності систем пасивної безпеки після аварії на АЕС “Фукусіма-1”, – сказала Кошарна у коментарі Kosatka.Media.

За її словами, є низка питань, що ставлять під сумнів можливість добудови:

  • Після зупинки будівництва у 1990 році конструкції ХАЕС-3, 4 не було законсервовано (на відміну від згодом добудованих блоків №2 Хмельницької АЕС і №4 Рівненської АЕС). Їхнє дослідження у 2006 році не вдалось провести повністю через те, що “нульовий рівень” (де повинен знаходитись реактор), було затоплено.

    “Для кращого розуміння згадайте старий саркофаг над ЧАЕС, який укривали новим безпечним конфайнментом – що з ним сталось через 30 років? Тут теж минуло 30 років. А якщо згадати, що за новими правилами строк експлуатації реакторів 60 років, то цим конструкціям, якщо на них щось будувати, під кінець строку буде 100 років”, – сказала Кошарна.

    У 1989 році на майданчику ХАЕС-3 сталась серйозна пожежа, яка могла вплинути на армуючі прути у бетонних елементах. У якому стані вони зараз – невідомо.

  • Після аварії на японській АЕС “Фукусіма-1” у світі ухвалили нові вимоги до безпеки АЕС. Якщо їх враховувати, то системи, які необхідні для охолодження корпусу реактора у випадку аварії, можуть не “влізти” в існуючі конструкції ХАЕС-3, 4.

  • Не зрозуміло, де брати корпус реактора. За словами Кошарної, постачальником корпусу, який підійшов би під існуючі конструкції, може виступити або РФ, або компанія Skoda JS, яка перебуває під санкціями США.

Будівельний майданчик ХАЕС-4. Фото: xaec.org.ua

Коли ця епопея тільки починалась, то тодішня голова Держатомрегулювання Олена Миколайчук говорила, що простіше знести все, ніж вписувати реакторну установку нового типу в конструкції, побудовані під старий проєкт ВВЕР-1000. І це дійсно так. За теперішніх вимог нас просто не зрозуміють”, – пояснила Кошарна.

З нею погодився директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев.

Зараз вже ніхто не будує енергоблоки тих конструкцій, які колись збирались встановити на ХАЕС-3, 4. А блоки, які існують зараз і можуть бути туди встановлені, мають зовсім інші масо-габаритні характеристики. Тому розповідати про добудову ХАЕС можна, але лише тим людям, які мають дуже приблизне уявлення про те, що таке ядерний реактор”, – сказав Рябцев у коментарі Kosatka.Media.

Будівельний майданчик ХАЕС-3. Фото: sstc.ua

Що стосується порівняння ХАЕС-3, 4 з реакторами-довгобудами зі Словаччини та Румунії, то, за словами Кошарної, це різні випадки.

У Румунії геть іншого типу реактор. У нас водо-водяний під тиском, корпусний, а у Румунії – канальний типу CANDU. Там геть інші вимоги до будівельних конструкцій, стійкості під час землетрусів і так далі. А словаки консервували свої будівельні конструкції. Є ще історія з АЕС-довгобудом “Белене” у Болгарії. Але там ідуть шляхом ліквідації того, що було побудовано під російський проєкт”, – підсумувала експертка.

Скільки потрібно грошей та де їх узяти

Ще одне важливе питання – фінансування. Точної суми, скільки коштуватиме ХАЕС-3, 4, не існує, оскільки розрахувати вартість можна лише після розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) спорудження енергоблока та визначення типу реакторної установки. Як повідомили Kosatka.Media у Держатомрегулюванні, станом на 1 жовтня 2020 р. проєкт на погодження до них не надходив.

Існують старі розрахунки Кабміну, який під час чергової спроби реанімувати будівництво у 2018 році оцінив вартість у 72,342 млрд грн (реакторні установки тоді теж хотіли купити у Skoda JS).

Цікаво, що вартість вже виконаних робіт (станом на 31 березня 2018 р.) оцінили у 317,4 млн грн. “Тобто <0,5% від вартості будівництва”, – зазначили у Держатомрегулюванні. Тривалість будівництва за тодішніми підрахунками мала скласти 84 місяці (7 років)

У серпні 2020 року з’явились нові цифри. “Фахівці порахували, що загальна вартість добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС становитиме у поточних цінах 76,8 млрд грн (близько $2,76 млрд, – Ред.)”, – повідомив у блозі в.о. президента “Енергоатому” Петро Котін.

Він зазначив, що цей проєкт “до кінця поточного року має вийти на етап остаточного затвердження”.

Якою б не була розрахункова сума, Україна грошей на нові блоки не має. “Наразі держава не акумулює кошти на будівництво нових атомних потужностей”, – повідомили Kosatka.Media у ДП “Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки” (ДНТЦ ЯРБ).

Геннадій Рябцев категорично стверджує – якщо говорити про “добудову колись” і можна, то реальних можливостей зробити це зараз Україна не має.

“Всі уряди завжди використовували “Енергоатом” як дійну корову. Вони вважають, що оскільки блоки працюють, то у них не потрібно вкладати кошти. Ті гроші, які “Енергоатом” впродовж десятиліть дисципліновано перераховував у фонд виведення з експлуатації ядерних енергоблоків, Кабміни “з’їли”. І представники Мінфіну зараз розводять руками, мовляв, “інфляція"”, – пояснив Рябцев.

Судячи з усього, і в самому “Енергоатомі” не покладаються на якісь заощадження. Віце-президент “Енергоатому” Якоб Хартмут заявив, що існує мінімум чотири способи інвестування у ХАЕС-3,4 та блоки інших АЕС. Всі вони передбачають пошук грошей “на льоту” – по ходу вирішення питання з добудовую.

  • Включення інвестиційної складової до собівартості “атомної” кіловат-години.

    Якщо говорити спрощено, то мільярди гривень, потрібні проєкту, протягом 5 років можуть “розкидати” по вартості електроенергії, яку виробляє “Енергоатом”. Через це собівартість кіловат-години приблизно зросте на 20 копійок – з 54 до 74 копійок.

  • Гроші отримають від продажу української атомної енергії до Європи (так званий “Енергоміст”). В “Енергоатомі” наполягають, що попри фактичну відмову Польщі від цього проєкту, його можна і потрібно оживити.

  • Гроші на добудову візьмуть в кредит у провідних світових банків.

Розглядається можливість співпраці з другим за розміром активів банком Великобританії BARCLAYS, а також було проведено перемовини із компанією Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP) та Китайською національною ядерною корпорацією (CNNC).

Також не виключена міжурядова угода між Україною і Чехією, яка дозволить “Енергоатому” отримати кредит від Чеського експортного банку.

  • Вендорне фінансування – домовленості з постачальниками обладнання про лізинг в обмін на довгострокове забезпечення постачальника замовленнями. 

Ці джерела фінансування у “Енергоатомі” пропонують використовувати як окремо, так і у різних комбінаціях.

Кому буде потрібна “нова” електроенергія?

Також досі немає відповіді на питання, що робитиме Україна з “новою” електроенергією? Відомо, що її зараз надлишок – через спад промисловості країна виробляє більше, ніж може спожити. А блоки ХАЕС-3, 4, як очікується, дадуть додатково 2000 МВт базової електричної потужності і 6000 МВт теплової.

Очевидний вихід – експорт, на який, власне, і розраховували спочатку. Початкові плани передбачали, що першим на роботу за кордон запустять блок-”тисячник” ХАЕС №2. Електроенергію з нього збирались продавати до Польщі (до речі, під гарантії цієї угоди хотіли кредитувати добудову ХАЕС 3, 4).

Однак у ДНТЦ ЯРБ заявили, що з експортом усе не просто – за останні кілька років ситуація змінилась не на користь України:

  • Незабаром буде введено в експлуатацію БелАЕС. Вона покриє потреби не лише Білорусі, а й (потенційні) країн Балтії. До того ж ціна білоруської електроенергії з політичних причин (натякається на вплив Росії) буде найнижчою, а тому більш конкурентною, ніж української.

  • У Польщі відпала потреба в українській електроенергії. Тепер там планують інвестувати в розвиток власної атомної генерації $40 млрд та забезпечувати нею інші країни Європи.

    Наразі Польща декларує бажання побудувати перший енергоблок АЕС до 2033 року (1-1,5 ГВт), і ще п’ять блоків до 2043-го. Загальна потужність усіх шістьох енергоблоків складатиме 6-9 ГВт. Отже, варіант із експортом української електроенергії – не варіант”, – підсумували фахівці центру.

Віцепрезидент «Енергоатому» Герман Галущенко на такі побоювання відповів, що протягом кількох останніх місяців компанія пробувала продавати електроенергію до Білорусі та Молдови та робитиме це і далі.

А з урахуванням політичних подій у Білорусі і заяв країн Балтії, що вони відмовляються приймати білоруську електроенергію, у нас є дуже хороші шанси вийти на ринок країн Балтії з транзитом через Білорусь. Ми зараз над цим працюємо”, – сказав Галущенко.

Захисники добудови АЕС додають, що “атомка” для України може стати таким же джерелом валюти, як і металургійна промисловість. А Європа попри будь-які заяви може стати одним із головних покупців.

Аналіз ринків Європи показує, що найближчим часом, враховуючи перспективи розвитку промисловості, вони потребуватимуть дуже великих потужностей. І будівництво енергоблоків в Угорщині, Польщі, інших країнах свідчить, що електроенергія у Європі буде затребуваним продуктом”, – пояснив заступник голови Атомпрофспілки Олексій Лич.

Якою може бути заміна “традиційним” реакторам

Експерт-енергетик Юрій Корольчук наголошує, що будівництво енергоблоків триває близько 10 років, тож “зайві” мегавати в Україні з’являться не завтра. Однак аби країна не залишилась без атомної генерації, думати про це потрібно вже зараз. 

Будівництво нових блоків – це не резерв, а заміщення потужностей, які поступово вибуватимуть. Без цього нам доведеться скорочувати споживання електроенергії за рахунок промисловості. Цим ми заженемо себе у економічну яму і скочування держави у аграрний сектор”, – пояснив Корольчук.

Компромісним варіантом у будівництві нових енергоблоків можуть стати малі модульні реактори (ММР). Вони вже стали новим світовим трендом – існує понад 70 технологій та конструкцій ММР, призначених для різних задач. 

ММР вважаються безпечнішими, ніж стаціонарні. Вони дешевші та будуються орієнтовно за 3 роки. А ще можна маневрувати їхньою потужністю – на відміну від нинішніх реакторів, які не можуть змінювати потужність регульовано впродовж обмеженого часу. У випадку України це повинно зняти проблему надлишку базової потужності і нестачі регульованої.

Американці вже давно реалізують програму з їхньої побудови і дослідно-промислової експлуатації. Вони обіцяли, що всі роботи і сертифікація цього обладнання буде завершена у 2022 році. Оскільки втрутився COVID, то це трохи затягнеться. Але до 2023 року Україні потрібно розуміти, чи слід підписати нам угоди про закупівлю відповідного обладнання, чи варто готувати майданчики, на яких це обладнання буде розташовано”, – сказав Рябцев.

Ольга Кошарна зазначила, що українське законодавство дозволяє використовувати лише випробувані технології, а тому попри новизну технології полігоном для її випробування Україна стати не повинна.

У світі існує кілька проєктів ММР різного ступеня готовності. Наше законодавство говорить, що ми можемо застосовувати тільки випробувані технології. Але у нас ще є час. Я думаю, що в 2025 році Канада реалізує пілотний проєкт ММР. Можна буде рік почекати і потім дивитися”, – вважає Кошарна.

Теги: АЕС, електроенергія, ЗАЕС, ХАЕС, РАЕС, ПУАЕС, атомна електростанція, НАЕК "Енергоатом"

Читайте також

РФ в останні атаки знищила 10-12% наявної генерації е/е - директор ЦДЕ
Укрнафта закликала Раду відновити видобуток на Сахалінському родовищі
ОГТСУ інвестує у газотранспортну систему 0,8 млрд грн