Звідки береться ціна на газ: як було і що змінилося

В Україні з 1 серпня перестало працювати положення про покладення спеціальних обов'язків (ПСО) на ринку газу. За допомогою ПСО держава контролювала ціну на блакитне паливо для населення та  зобов'язувала «Нафтогаз» мати гарантований запас газу для потреб того ж населення. Припинення його дії означає, що держава більше не втручається ні в ціноутворення, ні у процес вибору газопостачальника. Вільний ринок газу для побутових споживачів – відкрито. 

Для промисловості цей ринок працює вже кілька років. Відмінність між ринком і не ринком – в умовах постачання газу і його ціні. 

Звідки береться ціна на газ, як було до ринку газу, на що впливало ПСО, що змінилося, та як і за що тепер платимо – пояснює Kosatka.Media. 

Як було раніше

До запровадження газового ринку в Україні за формування цін у сфері енергетики та комунальних послуг відповідав національний регулятор – Національна комісія з питань енергетики та житлових послуг (НКРЕКП). 

В 2016 році в дію вступив Закон «Про ринок природного газу».  НКРЕКП перестала регулювати ціни. Ринок почав функціонувати «на засадах вільної добросовісної конкуренції». Тобто, всі постачальники (трейдери) газу отримали можливість пропонувати свій газ на ринку і отримувати за нього ціну, яка залежала від попиту і пропозиції на цьому ринку.

Але вільна ціна, конкуренція між постачальниками і право споживача обирати свого постачальника  діяли лише для промисловості. На ринку побутових діяло  ПСО (положення про спеціальні обов'язки). Його встановили «з метою забезпечення суспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу». Обсяг та умови ПСО визначалися Кабінетом міністрів.Тобто, держава все ж контролювала ціну на газ для населення. 

Читайте також: Ринок газу для населення: чи можна перейти до нового постачальника, не заплативши старому

Як формувалася ціна під ПСО

Згідно з постановою про ПСО, постачальники природного газу закуповували його у НАК «Нафтогаз України» і продавали його споживачам з торговельною надбавкою постачальника не більше 2,5% від ціни природного газу, за який він був придбаний.

Ціна, яку встановлював «Нафтогаз», була прив'язана до європейської, тому що частина газу в Україні імпортується, а своєї біржі у нас немає. Тому для зручності було обрано ціну нідерландського газового хабу (біржі) TTF – це найбільший європейський торговельний майданчик, де постачальники газу і трейдери продають і купують його. 

Ціна для «Нафтогазу» рахувалася за досить складною формулою. Наводимо повністю, як у постанові: «ціна не має бути вище рівня, який враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на газовому хабі TTF відповідно до інформації біржі Powernext EEX за період з 1 по 22 число місяця, що передує місяцю постачання газу, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування газу для точки входу на міждержавному з'єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною».

Спеціалісти «Нафтогазу» регулярно рахували цю ціну і публіковали дані у себе на сайті. 

Ціну на газ можна буде вибирати

Як тепер: ринкова ціна на газ

Ціна на газ як товар в Україні так само прив'язана до цін на європейських біржах – ми імпортуємо багато газу, а свій торгівельний майданчик ще тільки планують створити.

На ринку ціна на газ залежить від, по-перше, балансу попиту і пропозиції. Чим більший попит, тим вищі ціни. По друге – від конкуренції. Чим більше постачальників пропонують товар –  тим нижча його ціна для кінцевого споживача. Також на ціну газу у різних постачальників впливатиме вартість його транспортування. 

Загалом, якщо висловлюватися професійним сленгом газопостачальників, то формула вартості газу на ринку звучить як «імпортний паритет+транспорт». Що означає: вартість газу як товару на біржі+витрати на транспортування.

Ринкова ціна – це ціна без будь-яких регуляторних обмежень. Тобто, постачальники газу можуть вільно встановлювати ціни як для промисловості, так і для побутових споживачів.  Але вони обмежені самими ринковими інструментами –  попитом, пропозицією, конкуренцією. І поставити високу надбавку «просто так» ніхто не зможе – переоцінений товар не куплять. 

На ринку газу працює формула – чим більше споживаєш, тим газ дешевший (досі в Україні було навпаки). Також на ринкових умовах купити газ можна наперед – за кращою ціною. Наприклад, заключити договір із постачальником на 2 роки на купівлю газу (умовно) по 5 грн за кубометр. Тоді, якщо на ринку газ дорожчатиме – ви все одно купуватимете його по 5 (це ризик, який несе постачальник). Але якщо газ дешевшатиме – ви все одно платитимете по 5, це вже ваш ризик як покупця. 

При цьому рахувати ринкову ціну самостійно не потрібно. Кожен постачальник зобов'язаний  визначати і оприлюднювати цю інформацію для своїх клієнтів. Причому – наперед, до початку періода споживання. Тобто, коли ви шукатимете нового постачальника газу – він має надати усі необхідні умови своєї роботи, в тому числі – і інформацію про ціну, за якою продає газ.

Будували газові мережі всеі разом, але платити за їх утримання треба постійно

Тариф на розподіл газу: чому потрібно платити  «за трубу»

Крім ціни за газ, як товар, українці також платять за розподіл газу. І тарифи на цей вид діяльності досі регулює НКРЕКП. 

Плата за розподіл газу стала окремим платежем для українців з 1 січня 2019 року. Тому що постачання (продаж газу як товару) і розподіл (доставка його по трубі до котла(плити) у кожне помешкання) – стали окремими видами діяльності відповідно до закону про ринок газу. Ведуть цю діяльність різні підприємства. Навіть якщо вам здається, що у вашій області поставку і розподіл газу здійснює одна компанія (бо все це знаходиться в одному приміщенні), це все одно окремі юридичні особи з окремими рахунками і власною звітністю. Тому і платежі за ці послуги – окремі.

Тариф на розподіл –  це плата за утримання мереж (зокрема, підтримка необхідного тиску в трубі) і роботу операторів газорозподільних мереж (ГРМ) (ті самі аварійні газові служби – і диспетчери, і ремонтники). 

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як 1/12 річної замовленої потужності об’єкта споживача помножена на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ.

Річна замовлена потужність об’єкта (об’єктів) споживача на розрахунковий календарний рік – це  фактичний обсяг споживання природного газу цим об’єктом за попередній газовий рік (з першої газової доби жовтня поточного календарного року до першої газової доби жовтня наступного). Тобто, ваша замовлена потужність – це скільки газу ви спожили за минулий рік. Навіть якщо в поточному році ви споживатимете в 10 разів менше газу, тариф на розподіл рахуватиметься на базі минулорічного споживання. Відповідно, цьогорічне споживання – база розрахунку на наступний рік.

Газові мережі в Україні обслуговують різні оператори ГРМ, і у всіх – різний тариф на розподіл. Він залежить від обсягів та специфіки споживання газу споживачами, яким надає послугу оператор ГРМ, а також – від особливостей мережі. Чим більше споживання та кількість споживачів – тим менший тариф. Тому найнижчі тарифи на розподіл – у Києві.  

Таким чином, ринкові інструменти придбання газу для побутового споживача відкривають можливість вибору. Однак, так само тепер беремо на себе і відповідальність за власне споживання, а також за те –  в кого і за скільки купувати газ. Кивати, що, мовляв, держава у всьому винна, вже не вийде.

Читайте також: Як встановити газовий лічильник: відповіді на головні питання