Ринок газу для населення: як досягти балансу інтересів

Згідно закону «Про ринок природного газу» побутові споживачі «блакитного палива» формально отримали можливість вільного вибору постачальника. І теоретично можуть укладати прямі договори з незалежними компаніями на придбання природного газу і вибирати, хто саме буде їх постачальником, орієнтуючись на ціну і надані послуги.

Однак на практиці це не працює з кількох причин.  Kosatka.Media вивчила тему, розпитала експертів та учасників ринку і ділиться з вами відповідями на питання.

Що значить – відкриття ринку газу для населення?

Це можливість, не теоретична, вибирати постачальника природного газу для домогосподарства з урахуванням ціни і сервісу, які він надає.

Як може бути багато постачальників, якщо газова труба – одна?

Це найчастіше питання від населення, яке, за словами постачальників, задають побутові споживачі.  Поставка газу в якійсь мірі схожа з роботою інтернет-провайдера в вашому домі.  По суті, трафік інтернету проходить по єдиному кабелю.  Те ж саме і з газом.  Труба – одна, але зрозуміти кому, від кого і в якому обсязі був поставлений газ, можна.  Держпідприємство «Укртрансгаз» враховує розподіл поставок в єдиній системі за персональним кодами, завдяки яким і ідентифікуються суб'єкти ринку.

Природний газ транспортується по вже існуючому трубопроводу, яким фактично "користуються" всі, в тому числі і незалежні трейдери (продавці).  Основним постачальником газу для населення, на поточний момент, залишаються облгази.  На ринку ні для кого не секрет, що, починаючи з 2015 року, функції розподілу і постачання повинні були бути розділені.  Де-юре – все працює відповідно до закону завдяки можливості створення паралельних компаній, а де-факто ми маємо монополію.

При цьому, у вас все ще є можливість отримувати газ від іншого постачальника.  Тобто, вашим постачальником може бути альтернативна незалежна компанія, яка, нарівні з облгазами, використовує діючу в Україні систему транспортування газу.

Навіщо побутовим споживачам цей ринок?

Для того, щоб мати можливість вибору.  Ми ж самі вибираємо, в якому магазині купувати продукти, послугами якого банку і служби доставки скористатися.  Те ж саме з ринком газу для населення – споживач знайомиться з пропозиціями, вибираючи для себе кращий варіант, виходячи з різних критеріїв (сервіс, надійність, акційні пропозиції, ціна).

На розвиток цих ключових критеріїв вибору якраз і впливає конкурентне середовище на ринку, де кожен постачальник пропонує свої послуги і переваги, виходячи з потреб клієнта.

«Енергоресурси – це невід'ємна частина життя українців.  Відсутність права вибору породжує монополію, а відсутність конкуренції стримує ціну і не дає можливість розвитку.  Завдання компаній на конкурентному ринку – задовольнити потреби споживачів.  А в сучасному світі це можливо за допомогою впровадження нових технологій, створення комфортних умов співпраці і вибору зручного каналу комунікації з постачальником», – пояснив у коментарі Kosatka.Media СЕО ETG.UA Володимир Шведкий.

Крім того, в умовах вільного ринку з'являються нові учасники і створюються нові сервіси та пропозиції.  Наприклад, пакетні – покупка в одного провайдера ринку одночасно природного газу та електроенергії.  Така послуга оптимізує роботу з оплатою рахунків, особливо якщо підключений онлайн кабінет.

На думку експерта, конкуренція на ринку принесе клієнту й інші бонуси: центри обслуговування, персональні менеджери, онлайн оплати і мобільні додатки, установку обладнання, зокрема.  В таких умовах вже постачальник починає розвиватися для клієнта.

Що заважає ринку нормально запрацювати?

Головних причин дві: спеціальні зобов'язання продавати газ населенню за фіксованою ціною (ПСО) і відсутність чітких і ефективних умов переходу споживача від одного постачальника до іншого.

До того ж, не сприяють виходу приватних провайдерів на роздрібний ринок і інші нюанси, наприклад, обмежений доступ до бази даних, платіжна дисципліна побутових споживачів, а також ряд «робочих» моментів, пов'язаних із розподільними мережами, незакінченим анбандлінгом НАК «Нафтогазу» тощо.

 Покладені державою ПСО дають штучно-регульоване обмеження ціни.  Бізнесу не цікаво продавати газ дешевше за його вартість. А споживач поки не бачить сенсу змінювати постачальника, якщо у нього газ дорожчий.

Виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк роз'яснив в коментарі Kosatka.Media, чому мотивації вибрати нового продавця у побутового споживача немає.  Є одна компанія, на яку покладено спеціальні обов'язки по постачанню газу для населення, – «Нафтогаз».  І ця компанія єдина продає газ дешевше за його комерційну ціну на ринку.

 «Тому грошового інтересу (для побутових споживачів – ред.) купувати газ у іншої компанії – немає.  І поки буде різниця в цінах на газ для промисловості і для населення – це не цікаво і бізнесу», – констатував експерт.

Енергетичний експерт Марія Яковлєва в коментарі Kosatka.Media висловилася більш категорично: за рахунок існування такої монополії в Україні спотворювалася світова практика, економічні закони і просто був відсутній здоровий глузд.

«ПСО вводилося для забезпечення загальноосвітніх громадських інтересів.  Людською мовою це означає, що просто звичайні люди не могли оплатити «ринкові» ціни.  Влада, яка повинна захищати своє населення, тимчасово ввела ПСО. І за цей час їй необхідно було виконати домашню роботу, а саме: провести масштабні програми з енергозбереження і енергомодернізації, щоб люди перестали бути заручниками у себе вдома.  За п'ять років підняли ціни і ввели ПСО.  Домашня робота ще не починала виконуватися», – пояснила Яковлєва.

Однак, зниження цін на газ на європейському ринку в 2019 році стало приводом для розмов про скасування ПСО.

На думку Володимира Шведкого, останні півроку у приватних провайдерів з'явилася економічна можливість виходу на роздрібний ринок газу для побутових споживачів – внаслідок того, що ринкова ціна на нього знизилася до восьмирічного мінімуму.

Але тут на перше місце виходить друга причина – людей можуть зупиняти складності процедури переходу побутових клієнтів від монополіста до незалежних компаній.  Шведкий вважає саме це головною причиною того, що споживачі не хочуть змінювати постачальника.

 «Коли споживач аналізує, то з одного боку, на шальках терезів – трата часу на перехід (візити, консультації, збір довідок), а з іншого – економія всього в 0,5-2% на газі (адже неможливо надати більший відсоток дисконту).  І, вибираючи між втратою часу і цими кількома відсотками, споживач, ймовірно, обере залишити все, як є.  Адже повну картину того, що це буде вигідно в майбутньому, він не бачить.  Саме фактор складного переходу не дозволяє ринку запуститися.  В ідеалі, незалежні постачальники повинні взяти на себе допомогу населенню при переході від монополіста», – впевнений Володимир Шведкий.

Проста аналогія: клієнти можуть відкривати рахунки в різних банках і вибирати більш вигідні умови по депозитах і кредитах, а також зручність розрахунків і оплат.  І кожен наступний банк не вимагає закривати рахунок в попередньому.  На думку експерта, такі ж можливості повинні бути і на ринку природного газу.  А рішенням проблеми поставок газу побутовим споживачам може стати саме оптимізація процедур.  Або слід передати функцію по супроводу переходу саме новому постачальнику.

У Європейському Союзі є різні моделі того, як це реалізовано.  Наприклад, майбутній постачальник бере на себе процедуру переходу і взаємодію з попереднім постачальником по переходу споживача.  Від останнього потрібна тільки згода і оформлена заявка.  А постачальник уточнює питання заборгованості, повідомляє попереднього постачальника і регулює питання, якщо вони виникають. В Україні все це – на плечах самого споживача.  Щоб подати заявку на зміну постачальника, потрібно подати розрахунок.  Ця процедура займає до місяця.  При цьому газ продовжує споживатися і через певний час потрібна нова звірка.  І це все тільки для того, щоб отримати акт, з яким побутовий споживач повинен прийти до нового постачальника.

«На ринку газу для промисловості процедура аналогічна.  Однак питаннями взаємодії займаються фахівці, енергетики, що багато полегшує», – уточнив Шведкий.

У будь-якому випадку, для вирішення цієї проблеми необхідна законодавча або регуляторна зміна процедури.  Досить буде навіть відповідного рішення НКРЕКП, вважає експерт.

Ще одна проблема, озвучена нам представником газового бізнесу, – контроль за платіжною дисципліною споживачів.  Своєчасність оплат населенням і те, як буде регулюватися відключення за несплату.

«У кожного постачальника є договір з оператором на відключення того чи іншого підприємства.  Повинен бути і механізм, який давав би учаснику ринку, який постачає газ населенню, відключати постачання за несплату.  Такого поки немає», – пояснив у коментарі Kosatka.Media директор комерційного департаменту Полтавської нафтогазової компанії Андрій Довганюк.

Ще одна причина, що істотно стримує можливість активної роботи продавців газу з населенням – відсутність доступу до бази даних побутових споживачів.  Вона є у монополіста, але потрібна або можливість отримання цієї інформації, або ж розміщення її у відкритому доступі для ліцензованих постачальників.

Що значить «ринкова ціна», про які цифри мова?

Ринкова ціна – це коли є можливість вибрати з декількох пропозицій.  Вона формується в результаті попиту і пропозиції на ринку.  В кінцевому підсумку результатом вибору повинна стати економія.  У поточному році регульована ПСО ціна для побутових споживачів (та, що має «захищати» від дорогого газу) була навіть вище, ніж для промисловості, – нагадали експерти.

На думку Шведкого, будь-яке штучне регулювання ціни не приведе до економічної ефективності і змушує, насправді, переплачувати.

До речі, в Кабміні вже заявили, що з 1 січня 2020 року запропонують споживачам укласти договори на поставку газу в розмірі близько 7000 грн за тисячу кубометрів (з ПДВ та без урахування транспортування) з початку 2020 року до кінця опалювального сезону.

Хто зі споживачів не зможе вибирати постачальника газу?

Ті, у кого немає коштів для обліку споживання природного газу – лічильників.  А також, схоже, право вибору буде недоступно субсидіантам.

За словами Марії Яковлевої, вся нормативна база по субсидіях виписана для монополіста, а хтось інший з субсидіантами працювати не може.  Поки не буде усунута ця проблема – не буде відкриття ринку в нормальному розумінні цього поняття.  Субсидіанти будуть обмежені в праві вибору постачальника газу.

 Де можна буде знайти свого постачальника?

Рекомендованого списку із зазначенням всіх продавців природного газу не існує.  Швидше за все, при реальному запуску ринку першими на нього вийдуть постачальники, які мають досвід роботи з бізнесом, особливо в сегменті МСБ.  Пізніше можуть з'явитися платформи і сайти з такою інформацією, з послугами «по знайомству» продавців газу зі споживачами.  З'являться і відповідні експерти.  Але це з часом.

Володимир Шведкий вважає, що перший час для бізнесу, який бажає включитися в ринок для населення, потрібно буде, перш за все, багато вкладати в освітні проекти: доносити до потенційних споживачів максимум інформації, проводити якісні консультації, пояснюючи переваги ринкового ціноутворення.

Святослав Павлюк вважає, що на ринку почнеться боротьба продавців і постачальників за клієнта.  З'являться компанії, які захочуть мати справу з побутовими постачальниками.  Перша така пропозиція була, коли «Нафтогаз» пропонував споживачам купити газ по літньою ціною, щоб він був поставлений взимку, і це було дешевше.

 «Продавці газу будуть «грати» з можливістю купити газ дешевше, закачати його в газосховища і продати взимку дорожче.  І це також буде стимулювати конкуренцію між ними», – зазначив Павлюк.

 А споживач, знаючи все це, зможе вибирати.

Хто і як буде контролювати продавців газу?

Регулятор – НКРЕКУ.  До нього можна буде звернутися з усіх виникаючих питань.  За словами експертів, зараз вони досить оперативно реагують.

Що стосується тривоги за якість газу, який продаватимуть людям, – в Україні існує стандарт, за яким проводиться оцінка якісних показників палива. Постійно проводиться його відбір і контроль, запевнив Володимир Шведкий.  Експертизою займаються облгази і «Укртрансгаз», а результати оцінки публікуються щомісяця.

Інша справа, що, на відміну від Європи, у нас газ рахується в обсязі, а не в калоріях, не в енергетичних одиницях.  Адже споживачеві цікавий не сам газ, а енергія, яку він дає.  І до цього Україна теж ще повинна прийти.

Ризики на ринку і як споживачеві захиститися?

Ризиків для населення, яке платить за газ за фактом споживання, Святослав Павлюк не бачить.  Якщо ж будуть працювати якісь пакетні пропозиції, наприклад, купити газ влітку дешевше, а отримати – взимку, заплативши наперед, тут можуть з'явитися ризики.  Наприклад, компанія збанкрутує і газу споживач не побачить.  Як з цим працювати – це питання до регулятора, вважає Павлюк.  Теоретично цей газ буде в системі.  Але як це буде регулюватися – поки відповіді у експерта немає.

Чим ринок для населення цікавий бізнесу?

На цьому ринку більше 10 млн потенційних споживачів.  Це досить ємний ринок, вважає Володимир Шведкий.

Марія Яковлєва уточнила: ринок ПСО становить 15 млрд. кубічних метрів газу на рік.

«Це становить 50% від загального ринку природного газу в Україні.  Сегмент побутових споживачів на ринку природного газу (там, де той ринок є) вважається привабливим», – зазначила вона.

К

Коли ринок газу для побутових споживачів зможе повноцінно запрацювати?

Навіть якщо з 1 січня уряд скасує ПСО – ринок навряд чи запрацює на наступний день, констатують експерти.  Швидше за все, на самому початку шляху на цей ринок підуть одиниці приватних провайдерів.  Деякі почнуть пробувати працювати з населенням в тестовому режимі.  Володимир Шведкий вважає, що таке рішення буде правильним – компанія-постачальник повинна для початку оцінити свої можливості.

«Ми, наприклад, здійснюємо поставки газу населенню з 2016 року, але робимо це для обмеженого числа роздрібних клієнтів, в основному наших співробітників.  Це щось, на кшталт тренування», – каже Шведкий.

На думку Святослава Павлюка, ПСО все ж якимось чином продовжать до кінця опалювального сезону.  А ось з наступного року вже можна буде дивитися, як поведуть себе учасники ринку.