Власний газ по 3 гривні: хто нас обманює і чого чекати

В українських соцмережах все голосніше лунає мантра про «справжню собівартість» газу на рівні 3-4 гривні та про те, що споживачів тотально обдурюють «газові олігархи». Є навіть законопроект на розгляді у Верховної Ради №4680 щодо «спрямування газу накопиченого у неопалювальний період та вітчизняного видобутку на потреби населення».

Kosatka.Media попросила українських енергетичних експертів прокоментувати тези цього законопроекту та пояснити – чи можливо Україні цілком забезпечити себе власним газом, що для цього треба робити та чи стане він після цього дешевим. Наприклад, по 3 гривні.

Про «собівартість газу»

У законопроекті між рядків читається популярна у соцмережах теза про «справжню собівартість» газовидобутку в Україні – на рівні 3,4 грн за кубометр. Але чи немає тут маніпуляції? 

Насправді, кажуть експерти, навіть такого поняття як «собівартість газу» у нафтогазовій галузі немає. Тому що найбільше грошей (мільярди доларів) витрачається на розвідку та дослідження. А у собівартості газу як товару вони не відображаються. Коректно можна говорити про так звану вартість підйому газу. Але й це не остаточні витрати, які несе компанія-видобувач в процесі газовидобування.

Євген Палєнка, екскерівник видобувних компаній, незалежний енергетичний експерт:

«У нафтогазовій галузі немає поняття собівартості продукції. Є чотири типи промисловості, в яких некоректно говорити про собівартість: космічна галузь, ядерна енергетика, фармацевтика і нафтогазова.

Наприклад, у фармацевтиці можна витрати мільярди гривень на дослідження якихось ліків, а потім відкрити, що ці ліки можна робити із рослини, яка росте всюди, і її виготовлення коштуватиме три центи плюс ще два центи – вартість електроенергії, всього 5 центів. Але ті мільярди, які витратили на дослідження, ви не побачите у собівартості. Тому не говорять про собівартість виготовлення ліків, вакцини.

У нафтогазовій галузі так само. Підприємства з видобування газу інвестують шалені кошти в ліцензії, розвідувальні ліцензії (грінфілди). Витрачаються гроші на розвідку, сейсмічні дослідження. І навіть свердловини, які зрештою буряться – не завжди дають продукцію. Тому є відмови від ліцензій, які так і не стали родовищами. І ці витрати також не йдуть в собівартість продукції.

Тому щодо видобутку вуглеводнів не можемо говорити про собівартість. Але можемо говорити про середню вартість розвідки і підняття на поверхню 1000 кубічних метрів нафтогазової суміші. Далі її ще треба привести до товарного вигляду – розділити на нафту, газ, конденсат, парафіни тощо. А для газу – ще й забезпечити відповідний тиск, щоб подати у газотранспортну систему. 

Середня по Україні вартість підйому 1000 кубічних метрів газу на поверхню (це дані за 2015 рік) – між $100 та $200 без урахування ренти на видобуток, який формально по бухгалтерському обліку належить до собівартості продукції. Зараз рента сплачується по ставці, яка прив'язана до ціни розмитнення імпортного газу, тобто фактично – до ціни газу в Європі. І зараз вона складає 26-27%. 

Але вартість підйому дуже різна, залежно від типу родовища. У приватних компаній вона вища, бо вони все за свій рахунок робили – обладнання та амортизація обладнання, але її простіше порахувати. 

В Укргазвидобування вартість підйому може бути нижча, але її складніше порахувати, бо родовища були відкриті ще за радянських часів і деякі витрати вже замортизувалися або не були зафіксовані у валюті». 

Андріан Прокіп, енергетичний експерт Інституту майбутнього:

«Є велике питання, що таке «собівартість» газу. Вартість підйому його зі свердловини – це ні про що. Тому що повна собівартість – це розвідка, буріння, значні витрати. Якщо враховувати витрати на розвідку і буріння – газ ніколи не коштуватиме 3 гривні. Інакше може статися так, що у державних компаній не буде коштів на розвідку, буріння і поповнення запасів. Це означатиме, що ресурсна база знову опуститься».

Читайте також: ЕКОНОМІЯ ГАЗУ В ПОБУТІ: ЧИ ДОПОМОЖЕ НОВИЙ ГАЗОВИЙ КОТЕЛ І ЯК ЙОГО ВИБРАТИ

Про рентабельність Укргазвидобування

У вказаному законопроекті йдеться про те, що «штучне завищення ціни природного газу вітчизняного видобутку позитивно вплинуло на прибутковість вітчизняних газовидобувних компаній. Рентабельність найбільшого державного газодобувного підприємства АТ «Укргазвидобування» склала у 2016 році – майже 99%; у 2017 році – майже 332%, у 2018 році – 177,3%». 

Це наштовхує на думку, ніби УГВ отримує шалені прибутки. Однак, чи так це? Експерт пояснив, що це просто некоректний показник, щоб навіть дискутувати про прибутковість, а не те, щоб стверджувати про значні прибутки.

Євген Палєнка:

«Це цифри, які беруть із бухгалтерської звітності. Вона готується по стандартам, класичним для будь-яких підприємств. І це не грошові потоки. До всього це рентабельність, прибутковість, без урахування амортизаційних витрат. Але амортизація в Укргазвидобування майже нульова, тому що у них ще радянське обладнання та свердловини, які вже замортизували. І це обладнання вже два чи три рази віджило своє життя – треба купувати нове. І відрахувань з амортизації в будь-якому разі, навіть якщо прибрати корупційну складову, не вистачить на придбання нового обладнання.

Так, Укргазвидобування отримує гроші, але воно повинно вкладати у нові свердловини і нове обладнання кошти значно більші. Низька амортизація і дає таку супер рентабельність, але насправді її там немає. 

Тому вважаю наведені цифри по Укргазвидобуванню стосовно собівартості та рентабельності не репрезентативними, які не можна аналізувати та фахово дискутувати».

Зарезервувати весь український газ для населення

Далі проаналізуємо, що ж пропонується у законопроекті №4680 для покращення ситуації з газом і зниження його ціни.

Законопроект пропонує доповнити закон про ринок газу новою статтею про «спрямування природного газу накопиченого у газових сховищах під час неопалювального періоду та вітчизняного видобутку державними підприємствами на потреби населення». Чи можливо це, і які матиме наслідки для всіх учасників ринку?

Відомо, що того обсягу газу, який нині добуває Україна (близько 20 млрд м3), вистачило б на потреби побутових споживачів. Але якщо зробити так, як пропонує законопроект, це остаточно доб'є вітчизняне газовидобування. І створить корупційне «корито», оскільки будуть ризики, що дешевий газ «для населення» з націнкою продаватимуть промисловим споживачам. І через таке, до речі, Україна вже проходила.

Євген Палєнка: 

«Я сильно проти, щоб ділити газ на потреби населення та промисловості. Будь-який товар повинен мати одну ринкову ціну в Україні, бо це окремий ринок, не європейський і не російський, де формується своя ціна на газ.

Вона може бути різною, коли купуєш велику чи маленьку партію, залежно від термінів оплати, як і будь-який товар. Газ – такий же товар, як картопля чи капуста. 

І всі, хто бере участь у ринку газу, повинні продавати і купувати газ за відкритими ринковими цінами. Те, що зараз робиться, коли ми маємо окрему ціну через обраних трейдерів для населення – 7,4 грн поставка, 7,96 грн на населення, ще й для підприємств ТКЕ буде окрема ціна – 7,4 грн на певні обсяги газу, на інші – хаб+ 12-13 – це вже не ринок, а намагання маніпулювання ринком або спроба продавати газ «з-під прилавку», як у радянські часи. 

Ціна на газ повинна формуватися на українському ринку, до якого є доступ у всіх видів споживачів і всіх продавців – і компаній, які видобувають газ, і трейдерів.

Але оскільки у нас початковий рівень ринку, то необхідне певне державне регулювання. Я б пропонував, і така ідея обговорювалася, щоб задіяти модель Національного банку України. Зараз у банку купити долар по 27 грн може як фізична особа, так і будь-яке підприємство. На ринку газу ж, якщо порівняти,  зараз пропонують, щоб підприємства купували по 27 грн, а населення – по 8 грн. Так, це добре для населення, можна купувати товар дешевше, чим ринкова ціна. Але чи буде за таких умов можливою ситуація, коли населення накупить і перепродасть промисловості? Буде. І це вже не ринок. 

У нас зараз вільна конвертація валюти. Адже Нацбанк грає роль балансу: коли є шалений попит на валюту – він її продає, коли навпаки – купує. Таким чином НБУ підтримує курс гривні на певному рівні. Але він однаковий для всіх учасників ринку і немає перетоків. 

Було б коректно, якби такий же підхід був і для ринку газу. Ми з травня по вересень видобуваємо більше газу, ніж споживаємо, у жовтні і квітні – десь нульова різниця, а з листопада по березень – споживаємо більше, ніж видобуваємо. Тому необхідна певна роль держави у регулюванні цих хвиль для підтримання певного рівня цін на газ. І це повинно бути доступним і для населення, і для ТКЕ і для промисловості. 

І було б цікаво мати НАК Нафтогаз в ролі НБУ, який би нівелював ці хвилі і захищав ринок.

До всього ми зараз маємо відкриту енергетичну війну з Російською Федерацією проти Європейського Союзу і України, коли РФ штучно зробила ціну газу на європейському ринку дуже високою, зменшила постачання. І цю війну вони вестимуть наступної зими проти Європи і України. 

Тому нам потрібно визначитися, яке підприємство чи державний орган відповідатиме за балансування системи ринку газу в Україні і проводило б певні операції для стабілізації цін на підйомному для України рівні, за яку всі споживачі могли б сплачувати».

Андріан Прокіп:

«Перша проблема такого рішення – воно не відповідає взятим Україною на себе зобов'язанням про формування ринку природного газу за аналогом, який працює у Європі. Це автоматично означає порушення зобов'язань перед європейським Енергетичним співтовариством і всі подальші конфлікти.

Тоді треба придумувати нові моделі. І говорити, що ми однією рукою виконуємо зобов'язання по приєднанню до європейського Енергетичного співтовариства, а іншою придумуємо нові моделі. 

Друга проблема: якщо у державної компанії (мажоритарного власника) є ще й міноритарний власник і якщо весь газ власного видобутку вона віддаватиме населенню по ціні не ринковій, а яку придумають – така вимога битиме по інтересах міноритарного власника. Буде конфлікт, як це було з Укрнафтою. Міноритарний власник блокуватиме такі рішення, будуть суди з вимогою компенсації тощо.

Статистично газу державного видобутку вистачить покрити потреби побутових споживачів. Але є негативні наслідки – суттєве зниження ціни означатиме скорочення стимулів для ощадного споживання газу, означатиме збільшення його споживання. Тоді газу для побутових споживачів, бюджетних організацій та ТКЕ не вистачить. До того ж вийде так, що ті, хто багатші і споживають газу більше, отримають більші преференції, ніж бідні. 

Натомість субсидуватися мають лише ті, хто не має на оплату газу грошей. А ті, хто можуть платити – мають платити. Тоді така ціна покривала б і капітальні витрати.

Загалом, ідея передати весь газ власного видобутку для побутових споживачів виглядає як благо сьогодні, але дасть багато проблем через 5 років».

Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

«Це в нас вже було, ми це проходили. І воно попахує примітивним соціалізмом. Якщо повторити, знову якось виокремити і сказати, що це піклування про побутових споживачів – ми остаточно загубимо наш газовидобуток. Це стане основою для корупційних схем. Це було, коли газ з низькою соціальною ціною потім у нехитрий спосіб продавався комерційним споживачам. 

І повернення до цього не має нічого спільного з ринковими механізмами і не має перспективи. Це такий «шлях Венесуели»: там теж свого часу, з огляду на те, що це велика нафтова країна, зробили практично нульову ціну на нафтопродукти. І тепер ця країна не функціональна, це завело її в нікуди». 

Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України:

«За останні роки в Україні було зроблено дуже багато речей, направлених на створення прозорих ринкових правил гри. І коли впроваджується якесь цінове регулювання – воно негативно впливає на інституційну можливість сектора.

На наше переконання, вільний і прозорий ринок – це ключ до того, щоб сюди приходили нові гравці. А внутрішні – бачили зрозумілість і стабільність, та могли прогнозувати свою роботу, адже газовидобуток – дуже інвестиційно дорогий бізнес. Збільшення видобутку, збільшення відрахувань, зростання економіки – це найправильніший шлях, яким іде весь світ».

Читайте також: КВАРТИРА В НОВОБУДОВІ: ЧОМУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ ВДВІЧІ ДОРОЖЧА

Чи зможе Україна цілком забезпечити себе своїм газом

Зараз Україна видобуває біля 20 млрд кубометрів газу, а споживає біля 30 (і промисловість, і населення, і «тепловики»). Можна задати питання – чи зможемо ми самі видобути ті 10 млрд м3, яких нам не вистачає, а головне – коли? 

Тут думки експертів розійшлися. Хтось впевнений, що видобувати 30 млрд можна. Хтось – що це занадто дорого і не має сенсу. Та все ж збільшення власного видобутку потрібне і позитивно впливатиме на всю українську економіку. Однак за певних умов. 

Артем Петренко:

«Для України є важливим нарощення показників видобутку. При стабільному нарощуванні видобутку, що можливо завдяки впровадженню різноманітних податкових стимулів та спрощенні дозвільної діяльності, можна зменшити обсяги імпорту та замістити їх власним видобутком. Це може позитивно вплинути на ціни. 

Крім того, газовидобувний сектор позитивно впливає на економіку: це один із основних наповнювачів державного бюджету. Також він виступає мультиплікатором, адже кожна вкладена в газовидобування гривня дає 4-5 гривень до бюджету. Це створення робочих місць, залучення нових технологій. 

Україна багата на поклади газу і нафти. За державним балансом в Україні майже 800 млрд куб. м газу є в покладах. За умови розвитку технологій та впровадження стимулів та незмінності оподаткування ми бачитимемо позитивні ефекти. Сподіваюся, що складна ситуація минулого року не повториться».

Євген Палєнка: 

«Якщо будемо мати поточний рівень споживання газу – 30 млрд куб. м, то найближчі 5 років зможемо утримувати планку на 20 млрд газу власного видобутку. 

Але я не очікую серйозного зростання видобутку газу, бо є його природне падіння. Нові родовища, які можливо будуть відкриті, собою лише замістять нинішні. Єдиний великий проект – Чорноморський шельф. Але ефект від нього можна буде побачити аж через 5 років, і це супер ризиковані проекти.

Краще дивитися на інвестиції в сторону зменшення споживання, в модернізацію систем ТКЕ, в технології по підвищенню ефективності використання газу як енергоносія. Щоб із 1000 куб.м газу отримувати якомога більше калорій. Для ТКЕ це величезна можливість».

Читайте також: КОНТРОЛЮЄМО РАХУНКИ ЗА ОПАЛЕННЯ: КУДИ ДИВИТИСЯ

Чи забезпечить українців власний видобуток газом по 3 гривні

Уявімо, що Україна таки спромоглася видобувати необхідні їй 30 млрд кубометрів газу на рік. Чи отримаємо ми дешевий газ, як швидко і від чого це залежить?

Експерти кажуть, що отримати такий газ можна, але не відразу. Спершу треба вкласти чималі гроші. Тобто, зразу газ буде дорогим. Але й зовсім відмовлятися від імпорту газу експерти не радять, оскільки повна ізоляція ринку газу може згодом боляче по всіх ударити.

Артем Петренко:

«Питання вартості добування газу є дуже складним і залежить від умов роботи компанії, від того, які технології залучаються для видобутку, наскільки глибоко знаходяться поклади. 

Зараз неможливо визначити, якою буде його абсолютна вартість. Проте за умови збільшення видобутку, коли Україна не залежатиме від імпортних поставок – ціна стане привабливою для споживачів. 

І збільшення видобутку – це розвиток економіки загалом. Тоді споживачі україни стануть багатшими і питання вартості газу не буде мати такого значення».

Євген Палєнка:

«Зараз в Україні є 1 трлн м3 відомих запасів газу. З них видобуток близько 300 млрд м3 коштуватиме до $350-$400 за 1000 м3.

Вартість підйому решти 70% відсотків газу – більша, ніж $400, іноді до $1500 за 1000 м3. Питання – чи варто вкладати такі державні кошти, коли ми можемо за $300 купити імпортний?

І коли ми купуємо імпорт – це стовідсотково, що цей газ отримаємо. А коли вкладаємо гроші у розвиток видобутку – граємо в казино з природою. Бо одна з особливостей галузі – немає гарантій, що буде видобуток. Є надія, що там є газ, і намагання технічно його підняти. Але це ризики: геологічний – можемо на зрізі сейсміки побачити газ, а насправді там – вода, або під час буріння можна наробити помилок, і свердловина не запрацює». 

Михайло Гончар:

«Якщо ринок буде насичений, то зниження цін відбудеться. Але не потрібно мати ілюзій, що як тільки почали щось додатково видобувати – відразу ціна обвалиться. Ні. Навпаки, вона відразу виросте. Оскільки коли постає питання – за які гроші інвестувати у видобуток, то в кінцевому підсумку це гроші споживачів, які платять за спожитий газ. 

І тут важливо, щоб це не був ізольований ринок (хоч ми його поки не маємо), тому що можуть бути ситуації, коли дешевшим буде імпортований газ. Як це минулого року і було, безпрецедентна ціна біля $50 за 1000 кубічних метрів. Така ціна на газ на європейських ринках була на початку 2000 років. І це дозволятиме балансувати і наш внутрішній ринок, якраз минулого року такі великі закачки у сховища і були, бо був дешевий газ, що допомагатиме нам і в цьому зимовому сезоні.

Але політики і органи влади часто займають популістську позицію і намагаються задобрити електорат обіцянками дешевих енергоресурсів, газу передусім. Але цього просто не потрібно робити. Тому що кон'юнктура дуже мінлива. Газ може бути дешевим, а може стрибнути.

Якщо працює ринок – ціна визначається не «хотілками» у владних кабінетах чи політичних партій, а визначається гравцями ринку. У нас до цього не звикли. Всім хочеться дешевого газу, електроенергії. Це природне бажання будь-якого споживача платити менше, отримувати більше. 

Але влада не повинна обманювати ні споживачів, ні себе. Тому що будь-який додатковий видобуток газу означає додаткові витрати. Нехай вони будуть не з державного бюджету, але тоді – з бюджету тієї ж державної компанії Укргазвидобування. Якщо приватні інвестиції – вони все одно мають бути повернуті. А повертаються вони за рахунок тарифу. 

У нас є непогані перспективи з видобування. Але вони були і раніше. Однак значною мірою через популістську політику не були імплементовані. Особливо коли були різні ціни на газ. Коли газ власного видобутку йшов по соціальній ціні, і одночасно ми платили Газпрому по $12-14 млрд щороку, на піку нафтових і газових цін на початку 2010-х. А свій газовидобуток залишався недоінвестованим, тому що ніхто не хотів туди вкладати, бо ти нічого не отримаєш. Зате Газпром і Росія в цілому отримали гроші, щоб потім вести проти нас агресію.

Ці речі влада боїться пояснювати (щоб не налякати виборців), що так чи інакше перш, ніж ми досягнемо ринкової саморегуляції, ціна на енергоресурси стабілізується, спочатку буде зростання ціни. Але цього не треба боятися. Бо потрібно і інвестиції у видобуток зробити, і інфраструктуру модернізувати. Тим більше зараз, коли ми не ізольовані».

Читайте також: ГАЗОВИКИ ХОДЯТЬ ПО ХАТАХ: ЧИМ ЗАГРОЖУЄ СПОЖИВАЧАМ БРЕХНЯ ПРО ОБСЯГИ СПОЖИТОГО ГАЗУ

Теги: gas, видобуток вуглеводнів, тарифи, Укргазвидобування, видобуток газу, Україна, ціна

Читайте також

Україна встановила рекорд з імпорту електроенергії
Енергетикам, які виїдуть із окупованої частини Запорізької області, гарантують роботу в Запоріжжі
На ремонт вивели один із блоків ТЕС, дефіцит енергії – значний, — «Укренерго»