# 10 years challenge. Контракт на транзит газу між Нафтогазом і Газпромом та «баланс інтересів»

У 2009 році після кулуарних консультацій тодішніх прем'єрів Тимошенко і Путіна був підписаний контракт на імпорт і транзит газу. У Нафтогазі називають цей контракт найпровальнішім в історії. У 2019 старий контракт закінчується. Новий поки не підписується, але його вже обговорюють «при всіх» - у присутності Європи, третьої, теж зацікавленої сторони.

Переговори

Вчора, 21 січня 2019, в Брюсселі пройшли тристоронні переговори щодо транзиту газу між «Газпромом», «Нафтогазом» і представниками Європейської комісії. Російська сторона запропонувала продовжити чинні контракти між НАК "Нафтогаз України" і "Газпромом", а минуле залишити в минулому. Єврокомісія підготувалася краще, і винесла ряд більш-менш конкретних вимог до нового контракту. «Нафтогазу» поки що більше подобається пропозиція Єврокомісії.

В Нафтогазі особливих надій на укладення домовленості в рамках вчорашніх переговорів не покладали. Але сподівалися дізнатися, нарешті, позицію «Газпрому». Позицію росіян дізналися – вони хочуть продовжувати існуючий контракт:

«Міллер (голова «Газпрома» - ред.) тричі підкреслив, що вони готові продовжити існуючі контракти... До того ж він говорив, що ці контракти можна продовжити без будь-яких експертних консультацій», - заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін на брифінгу за результатами зустрічі.

Єврокомісія пропонує новий «європейський» довгостроковий контракт, в якому транзитні обсяги будуть тими, які «зазвичай забезпечувала українська ГТС»:

«З моєї точки зору, новий контракт має бути довгостроковим – на 10 плюс років. Обсяги повинні бути комерційно життєздатними, тому що ми маємо залучити інвестора в організацію і апгрейд української ГТС. І ми також хотіли б, щоб це були європейські компанії з високою репутацією», - сказав віце-президент Європейської комісії Марош Шефчович. Він також висловив надію, що сторони підпишуть контракт до кінця року.

«Нафтогаз» дивується пропозицією російської сторони і підтримує Єврокомісію:

«Ми завжди відкриті до будь-яких варіантів за умови, що вони відповідають уже ухваленими рішеннями в Стокгольмі, - сказав голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв, - був здивований пропозицією пана Міллера взяти і продовжити угоди. НАК "Нафтогаз України" готовий розглядати майбутні угоди тільки в разі їх повної відповідності тому європейському законодавству, яке було імплементовано в Україні».

2009 рік. Що хоче продовжити Газпром?

Варто пам'ятати, що контракт 2009 року підписувався не лише на транзит, але і на закупівлю газу. По закупівлі діяли правила «бери або плати». Мінімальний річний обсяг газу, який НАК зобов'язався купувати у Газпрому, становив 41,6 млрд куб. м. Реекспортувати газ Україні було заборонено. Базова ціна на газ становила $450 (тоді як для Німеччини вона становила $360). При цьому Росія організовувала «акційні пропозиції» - робила знижки на газ за результатами щорічних політичних переговорів. Так, в 2010 році в обмін на продовження розташування військових в Севастополі, Україна «вибила» знижку на газ в розмірі 30% (але не більше, ніж $100 за тис. куб м.), Але і вона була прив'язана до світових цін на вуглеводні.

Щодо транзиту. Було прописано, що обсяг транзиту по українській ГТС в рік складе 110 млрд куб. м. Але в разі зниження обсягів «з волі» російської сторони, ніяких конкретних штрафів не передбачалося. І «Газпром» цим користувався – обсяги транспортування неодноразово знижувалися. У 2018 році транзит склав 86,8 млрд куб. м російського газу, у 2017 – 93 млрд куб. м газу (дані "Укртрансгазу"). За ці недопоставки протягом 2009 – 2017 років Стокгольмський арбітраж зобов'язав російський концерн виплатити Україні $4,6 млрд.

У підсумку, всім зрозуміло, що у виграші від контракту залишався в основному «Газпром». Хоча і «Нафтогаз» отримував гроші – достатні, щоб нехай не особливо заробити, але покрити витрати на обслуговування ГТС. Ну, хто на що погодився.

За даними «Нафтогазу», за контрактом Україна за газ мала платити в 5 – 6 разів більше, ніж отримувати гроші за транзит. Тепер же (2018 рік) плата за транзит не тільки покриває вартість газу (імпортованого вже не з РФ), але і перевищує його на $500 млн.

Що змінюється в 2019 році?

 У 2019 переговори ведуться тільки за контрактом на транзит. «Нафтогаз» не втомлюється нагадувати, що ми відмовилися від закупівель газу із РФ. І судячи з даних лічильника, сьогодні 1152 день.

Крім того, контракт буде укладати вже не «Нафтогаз», а компанія-незалежний оператор газотранспортної системи, який буде створений за результатами анбандлінгу:

«Стороною нового транзитного контракту має стати новий незалежний оператор газу, який зараз створюється групою «Нафтогаз» в рамках процесу анбандлінгу», - повідомив Андрій Коболєв на прес-брифінгу в п'ятницю. І це теж говорить про неможливість просто «продовжити і пробачити».

Але головне, що впливає на переговори, на всі минулі і майбутні домовленості, - арбітражні розгляди між компаніями. Обидві сторони це визнають. Позиція «Нафтогазу» - всі рішення суду залишаються в силі, позиція «Газпрому» менш конкретна:

«Майбутні стосунки між «Газпромом» і «Нафтогазом України», а також питання продовження договору про транзит газу після 2019 року будуть залежати головним чином від вирішення спірних питань і відновлення балансу інтересів і симетрії в обов'язках сторін в рамках існуючих контрактів», - повідомляв глава російського концерну Олексій Міллер.

Які рішення спірних питань зможуть «догодити» Газпрому сказати складно, так само, як і те, що мається на увазі «під балансом інтересів». За версією «Нафтогазу», це означає – відновити контролююче становище над українською стороною. Хоча судячи з поведінки «Газпрому», вони не сумніваються в тому, що контролююче положення у них, і нікуди воно від них подінеться.

«Фактом також є те, що Росія хоче, щоб плата Україні за транзит була лише відносно невеликою знижкою від плати за російський газ, який має купувати Україна ... Гроші мають іти з України в Росію, а не навпаки. Це і є прийнятним «балансом у відносинах» для Росії, який вони хочуть відновити », - повідомив директор з розвитку бізнесу НАК Юрій Вітренко ще напередодні технічних консультацій 5 січня, на які російська компанія так і не приїхала.

Уточнення. На переговорах 21 січня 2019 РОСІЯ ЗМІНИЛА ФОРМУЛЮВАННЯ:

«Вони трохи змінюють свою позицію. Якщо раніше звучала фраза "відновити баланс", зараз звучить якась фраза "нульовий варіант"»... - заявив Коболєв на брифінгу в Брюсселі.

Якщо в «Газпромі» кажуть, що для того, щоб новий контракт трапився, необхідно, щоб рішення арбітражного суду влаштувало всіх, то в «Нафтогазі» озвучується зворотний підхід. Якщо довгостроковий контракт буде, то позов в арбітраж можуть переглянути. Глава НАК Андрій Коболєв заявляв про готовність України обговорити можливість перегляду або відмови від другого транзитного позову до "Газпрому" на суму понад $12 млрд – якщо буде укладено новий довгостроковий контракт. Вчора Юрій Вітренко перед переговорами заявляв, що є варіант замість $12 млрд вимагати $2 млрд – теж в разі укладення контракту. За його словами, вимоги на $10 млрд за поточним позовом пов'язані з припиненням транзиту і відповідно прискореною амортизацією ГТС України. Якщо транзит продовжиться, сума вимог відповідним чином скоротиться.

«Баланс інтересів»

Сторони хочуть досягти консенсусу (ніби-то). Європі потрібні гарантії поставок, Нафтогазу – щоб від ГТС не було хоча б збитку, «Газпрому» - «відновити баланс», гарантувати зростання свого заробітку і найголовніше – повністю контролювати весь процес його отримання.

  • Європа хоче, щоб газ поставлявся стабільно і недорого.

Європа хоче гарантій, але участь «Нафтогазу» в процесі імпорту газу їх як раз і не забезпечує. Тільки «Газпром» вирішує, чи буде у європейців газ, і яким потоком він прийде. Більш того, Україна може стати посередником, який лише ускладнює стосунки з «першоджерелом». Мовляв, навіщо нам ці проблеми, домовлятимемося з РФ безпосередньо. Та й взагалі переговори забирають багато дипломатичних сил, витрат часу і грошей (в кінці кінців, бронь готелів і авіаперельотів за гроші європейських платників податків). Адже наявність транзиту газу з РФ через Україну – не забезпечує Європі енергонезалежність. Якщо РФ перехочеться поставляти газ, то українська труба це не виправить.

Але зараз, як не крути, всі потоки в обхід України поки не здатні забезпечити весь необхідний обсяг, який поставляється з РФ. А диверсифікація – поставки СПГ в Європу з США або інших країн – означає підвищення цін на газ.

Для порівняння, пропускна здатність української ГТС на вході - 288 млрд куб м на вході, а на виході в Європу – 178,5 млрд куб м, тоді як рекордний прогін газу по «Північному потоку» склав 51 млрд куб. м в 2018 році. Загалом потужність всіх обхідних трубопроводів, як вже запущених, так і тих, які будуються "Газпромом", не перевищує 180 млрд куб. м газу в рік.

  • Газпром вимагає «відновити баланс інтересів».

Одним з основних інтересів є не «знищити неньку Україну», а все-таки посилити свій енерговплив. Минулого року «Газпром» почав торгувати газом з Європою на власному електронному торговельному майданчику (ЕТМ). Там компанія пропонує європейським трейдерам гнучкі умови: поставки на добу вперед, і поставки до кінця місяця. Роботу цього зручного для європейців майданчика російська компанія контролює безроздільно. «Газпром» «пропонує» можливі точки відбору газу, до яких гарантує доставку газу, і їх географія обмежена. Крім хаба TTF в Нідерландах, це також Gaspool VP, NetConnect Germany і Вайдхаус в Німеччині, Баумгартен або Оберкаппель в Австрії і VTP Slovakia в Словаччині. Хаба на кордоні з Україною немає.

Але в той же час, бажання Газпрому розширитися на ринку Європи робить українську газотранспортну систему корисною – для поставок нових обсягів газу потрібні додаткові труби, які Україна має в надлишку. І Україна більш ніж готова укладати транзитний контракт на тих же умовах, що і контракти з європейськими компаніями. Правда, «Газпром» до такого може бути не готовий. Раніше на проекті, в якому брала участь Україна, завжди можна було заощадити.

  • «Нафтогаз» прагне зберегти транзит в принципі.

Ну і укласти контракт «за європейськими правилами» - показати європейцям свою прозорість спорідненість з їх цінностями. Тобто домовлятися не в кулуарах, як це було раніше, а «при всіх». Особливо, якщо це допоможе позбутися від прив'язки до щорічних політичних знижок. Андрій Коболєв на прес-брифінгу в п'ятницю підкреслив, що «європейські умови» допомогли виграти арбітраж - саме «Нафтогаз» у 2009 році наполіг на тому, що суперечки між компаніями «в разі чого» будуть розглядатися в Стокгольмському арбітражі, а не в Москві, як спочатку планувалося. І це нам все ж допомогло.

В цілому ж, у разі зупинки транзиту природного газу від «Газпрому», Україна втратить близько $3 млрд валютної виручки на рік. Можна припустити, що це якраз те, що має на увазі російська сторона під «відновленням балансу сил». Тому Україна знову може виявитися в позиції того, кому більше за всіх треба.

Раніше в НАК «Нафтогаз» повідомляли, що головним завданням для компанії є збереження транзиту. При цьому керівництво НАК не виключає, що з 2020 року «Газпром» припинить поставки газу через українську ГТС.

 

Kosatka.Media

Читайте також

Будь как Коболев, Трамп и Джобс. ТОП руководителей, которые отказывались от своей зарплаты