Олексій Хабатюк: Ми потрапили в ідеальний енергетичний шторм

Які проблеми є на початку опалювального сезону в енергетиці, чи зможе атомна генерація врятувати Україну від усіх енергетичних проблем, чи вистачить нам газу та що мають робити відповідальні особи, щоб не допустити відключень електроенергії і тепла – у інтерв'ю для Kosatka.Media розказав експерт із питань енергетики Олексій Хабатюк.

– В Україні говорять про енергетичну кризу. Міністр енергетики заспокоює українців тим, що атомна енергетика врятує країну. Це дійсно вирішить усі проблеми?

– Просто пройти на атомній генерації зиму – нереально. Атомна генерація хороша тим, що вона стабільна. Але в цьому і  її проблема – енергія впродовж і доби, і року не споживається рівномірно. І щоб згладжувати злети та падіння у споживанні – все одно потрібні теплові блоки. Гідроелектростанції та гідроакумулюючі станції самі із цією задачею не справляться. 

Друга проблема атомки – її велика потужність. Випадіння з роботи одного енергоблоку АЕС веде до необхідності вмикати велику кількість теплових блоків та гідрогенерацію.

Потрібне балансування – постачати електроенергію з атомки, але при цьому мати резерви, щоб у випадку випадіння блоку не відключати споживачів і не вводити графік обмеження потужності або графік аварійних відключень.

– Навіщо ж заяви про 14 блоків АЕС, які  разом працюватимуть взимку?

– Важко сказати. Це питання треба задавати не міністерству, а Укренерго, головному диспетчеру. Він єдиний, як на мене, може фахово, адекватно відповісти на це питання.

І він єдиний буде нести одноособову відповідальність за вибір режиму і набір генеруючих потужностей, які будуть обиратися щодоби в кожну годину.

– До слова про Укренерго. В одному зі своїх постів ви писали, що «вони перестали наділяти епітетами» ситуацію з запасами вугілля. Чому вони так зробили?

– Всю осінь Укренерго у своїх щотижневих аналітичних звітах оцінювало запас вугілля. Звіт публікувався завжди з графіком і супроводжувався порівняннями: скільки було на минулий рік, чи відповідає це гарантованим запасам, графіку накопичення, затвердженого Міненерго. У минулому щотижневому звіті графік і порівняння просто щезли. 

Це завжди привертає увагу, тому що це виглядає трохи як страусина інформаційна політика. Впевнений, що Укренерго не самостійно приймало рішення про видалення цього графіку і цих фраз, це в інших кабінетах ухвалювалося.

– А запаси тим часом продовжують танути?

– Так, склади спрацьовуються. Але електроенергетика – це лише частина великої проблеми, серед якої ми опинилися. І справа не в енергетиці, а в глобальному геополітичному полі. Ми потрапили в такий собі ідеальний енергетичний шторм. 

Це сталося як з вини керівництва країни та галузі, так і на фоні загальносвітової енергетичної кризи.США она  зачепила менше, це більше європейсько-азіатська проблема. У Європі ціни на газ відрізняються від минулорічних в більше ніж 20 разів. Найменша ціна минулого року була на біржі менше €4 за МВт•год, цього року – за 100. Те саме з вугіллям, воно коштувало €40, у цьому році – було і більше 200. Хоча зараз ціни і зменшилися, але все одно залишаються високими. 

І на цьому фоні у нас не обійшлося без внутрішніх проблем. Втручання в регулювання енергетики набуло катастрофічних ознак, коли вручну регулювалися ціни на газ, перерозподілялися фінансові потоки, притримували прайс-кепи на РДН. Це все посилило фінансові проблеми генерації, зокрема і державної.

«Допомогла» і криза минулого опалювального сезону. Починаючи з кінця січня і в лютому Центренерго перешло на роботу на газу і фактично створило борг у мільярд гривень перед Нафтогазом, дотепер за нього не розрахувавшись. 

Не покращила ситуацію і аварія на Слов'янській ТЕС в середині січня, коли блок 600 МВт, що мав проблему з турбіною, став на довготривалий ремонт. 

Потім були проблеми з цінами на вугілля. Державні шахти не виконували замовлення, і вугілля почали закуповувати вже після того, як воно відчутно здорожчало на світових ринках. Все це вимило кошти. 

Читайте також: БЕЗ ВУГІЛЛЯ ТА СВІТЛА: ЯКОЮ МОЖЕ БУТИ ЗИМА В УКРАЇНІ

І на зовнішньому фронті у нас ситуація вже багато років нерадісна – залежність від Росії, Білорусі через енергосистему. І дуже дивні заяви були останні кілька тижнів стосовно того, що Енергоатом вийшов на аукціон за перетин Україна – Білорусь, і вважає це резервами потужності, які дозволять йому пройти опалювальний сезон.

– Тобто цей аукціон не допоможе, на вашу думку?

– Сподіватися на ворога в резервах – щонайменше дивно. У нас були газові кризи у 2006, 2009, 2014, 2018, які спровоковані з однієї сторони – зі сторони Росії. 

І після них сподіватися, що Росія, чи Білорусь (а в цьому випадку це те саме) почне виконувати свої зобов'язання – дивно.

Так, цим ресурсом можна скористатися, коли це питання виживання. Але цей ресурс може бути перекритий у будь-який момент. І рахувати його як резерви – нерозумно. Є можливість брати – беремо, закриваємо частину балансу, економимо на вугіллі чи газі. 

І тут ще питання – яким графіком постачатимуть? Ніхто ж не бачив контракту: наскільки я знаю, контрактів і немає. Лише займаються зараз цим питанням. Тому що Енергоатом потужність викупив, але нічого не імпортує. А рівний графік нам не дуже-то і потрібний. Нам потрібно, щоб  додаткове постачання було в часи пікового споживання. А рівний графік витісняє саму ж нашу атомку з балансу.

Є ідея на ринку, чому це взагалі відбулось – щоб інші гравці не викупили перетин. Це такий метод блокування. Але при ціні біля 1100 за МВт•год – цей перетин коштував Енергоатому до 1 млрд грн. Це дуже дороге задоволення. 

– І все це – на фоні підготовки до запланованого тестування системи перед синхронізацією з ENTSO-E. Наскільки для нас ускладнюється цей процес?

– Це дуже зручна для Росії точка удару. І до цього треба бути готовими, в першу чергу – інформаційно. 

Нічого страшного не відбудеться, коли у цьому ізольованому режимі, наприклад, випаде якийсь енергоблок. Для нас і для Європи це традиційно... Ну, випав – вживаються заходи. Якщо є, що підняти по потужності – піднімаємо, немає – починаємо обмежувати споживання. Спрацьовує система автоматики.

Гірше інше – це ж буде все повернуто в інформаційну площину. Буде дезінформація, збурення населення. А воно жило в гарному настрої, йому розказували, що у нас все добре, проблем немає, вугілля багато, газом всі сховища заповнені. І відключення стане несподіванкою. До цього треба дуже серйозно ставитися - війни перейшли з фізичних у інформаційні площини. 

І після розсинхронізації з Росією і роботи в автономному режимі виникне ще одне проблемне питання – зворотна синхронізація. Тобто, ми відділилися, попрацювали 5 днів, все добре чи погано, не важливо, – і нам потрібно знову повернутися у синхронний режим із Білоруссю і Росією. А вони можуть цього просто не допустити. Це ж питання геополітики і імперських настроїв. Там давно вже немає економіки.

Якщо не вдасться синхронізуватися назад – доведеться «тягнути» далі в автономному, ізольованому режимі. А це резерви, паливо, все треба буде задіяти. Якщо ні – обмежувати споживання. І це проблемніше питання, ніж сама робота в автономному режимі для тестування. Там уже піде питання «на витривалість». 

Читайте також: АУРА САБАДУС ICIS: УКРАЇНА СТВОРИЛА НАЙЕФЕКТИВНІШИЙ ЕНЕРГОРИНОК У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

 – В листопаді Україна вже двічі просила аварійну допомогу з отримання електроенергії у Білорусі і Словаччини. Чим пояснити, що вона знадобилася  при відносно теплій погоді?

– Дати відповідь на питання – а що сталося в конкретний день, в конкретну годину, може тільки диспетчер. Лише він має на руках всю повноту інформації про стан енергосистеми на той момент: які потужності були, що вийшло в аварійний ремонт, що не піднялося, а мало б. 

Стосовно чому так сталося – є різні заяви. З боку Укренерго лунають звинувачення на адресу теплової генерації, зокрема ДТЕК, який у відповідь каже, що «ні, у нас все нормально». 

І такі взаємні звинувачення ні до чого доброго не ведуть. Енергосистема – це єдиний організм. Чим менше у ній потужностей, які готові прийняти навантаження, тим більше ти залежиш від тих, які в тебе є. Якщо у мене в системі, умовно, 30 одиниць обладнання, то я міг би із них вибирати. А якщо 10 – мені треба всі 10 підняти.

У нас ситуація об'єктивно така: у державної генерації 3 станції, які фактично без палива.  Запасти його не змогли через об'єктивні причини. Такі самі, як і у приватної. 

Держава до останнього тягнула з ціновими прайс-кепами. Тепловій генерації не дозволяли виставляти вищі ціни на електроенергію, коли ціни на вугілля вже давно пішли вгору. Тому генерація спрацьовувала те вугілля, яке у неї було, не заказуючи нове. Нащо ж контрактувати, умовно, по 200, якщо в ціні не виходить «вилізти» вище за 80. Нема дурних, як то кажуть. Це  бізнес - всі сторони мають оцінювати свої профіти і втрати. 

Зараз усі зрозуміли – вугілля не привезти швидко. Так, морем йдуть 5 кораблів - це 250-300 тисяч тонн, яких вистачить на 6 діб у поточному режимі. Мовчу вже про морози. Вугілля  має йти до нас постійно, щоб теплові електростанції працювали хоча б із коліс, не кажучи вже про запаси.

– В уряду є задумка використовувати газ замість вугілля на ТЕС. Чи може це покращити ситуацію?

– Міненерго запроваджує нову допоміжну послугу на ринку – тримання резервів на паливі, відмінному від вугілля. Маються на увазі природний газ і мазут. 

Сенс дуже простий –  хочуть запустити блоки на газу і платити певну суму за допоміжні послуги, 2500 грн за МВт. Хоча по факту це не зовсім резерви, бо оплачувати цю електроенергію будуть після її виробітку. І де-факто виходить, що це доплата до сьогоднішньої суми оплати за електроенергію. 

Тобто, тоді не хотіли платити вугільній генерації, щоб вона купила вугілля, а тепер доведеться заплатити за електроенергію зі ще дорожчого газу. І фактично середня ціна виходить чималою – 6,5 грн/кВт•год.

– А чи вистачить нам тоді газу?

– Це друга проблема. На сьогодні у нас у сховищах приблизно 18 млрд кубометрів газу. Якщо працювати на газу усім ТЕС плюс ТЕЦ – палива витрачається багато, і на лютий-березень, коли найбільш критична ситуація з морозами, може просто не вистачати потужності на підйом газу зі сховищ. А є висока вірогідність, що ця потреба виникне. Раніше для цього використовували імпорт, який дозволяє закрити поточну потребу. Але зараз імпорту немає, спрацьовуємо сховища. 

І не забуваємо про політичну складову – Північний потік-2. Росіяни будь-якими засобами будуть старатися запустити його. Зараз вони займаються чистим саботажем – обмежують постачання, не заповнили свої сховища в Євросоюзі, тримаючи тим самим високі ціни в Європі. Таким чином закривають як свої комерційні інтереси, відбиваючи минулорічні втрати, плюс просто тиснуть на Європу. Це створює проблеми для європейських політиків з боку електорату, їм треба щось робити. 

А Росія ставить пряму умову – ви нам дозволяєте Північний потік – 2 поза правилами, а ми вам – газ. Коли це протистояння досягне піку, транзит через Україну буде просто зупинено, тому в України може виникнути серйозна проблема взимку . Уже зараз йде 40 млн кубометрів на добу, при контрактних 110. І цей обсяг постійно знижується.

Читайте також: ПІВНІЧНИЙ ПОТІК-2 ТА УКРАЇНА: ЯК ЗРОСТУТЬ ЦІНИ НА ГАЗ, ЯКЩО КРЕМЛЬ ДОБУДУЄ ГАЗОПРОВІД

Якщо припиниться транзит – виникнуть проблеми з постачанням внутрішніх споживачів, з віртуальним та фізичним реверсом. Відповідно, потрібно буде піднімати газ зі сховищ. У них є обмеження по відбору. І чим ближче до весни – тим обмеження більше. На сьогодні можна підняти 160-170 млн на добу. Але коли буде мінус 20 в кінці січня-лютого, то можна буде підняти 100 млн і менше, а потрібно буде  150 млн і більше. 

Внутрішнє видобування частину потреб закриє. Але загальний баланс не зійдеться, тобто – не буде вистачати ресурсу. 

А у нас же ще автономний режим в енергосистемі, в який  з нами піде і Молдова. У неї одна велика станція у Придністров'ї, що контролюється Москвою. І якщо у ізольованому синхронному режимі у них “падає” ТЕС – ми закриваємо їхні небаланси. Якщо ми в цей час їх кинемо, розсинхронізуємося, то це буде велика проблемаі технічно, і політично. 

Тому зима буде дуже напруженою.

– Що б мала робити держава, щоб ми зрозуміли – робиться щось правильне?

– Відкатати час назад неможливо. Про те, що треба робити, говорили давно і готувалися раніше.

У 2019 році перед підписанням нового транзитного контракту з Газпромом, сховища заповнювали по-максимуму, хоча газ теж був дорогий. Зараз треба було б робити те саме, але час уже втрачено. 

Тому зараз основна задача покладається на технарів: все, що пов'язане з логістикою палива, і видобуванням вугілля в Україні. Потрібно спрацювати злагоджено – і щодо виплати зарплат шахтарям, і заборгованостей, мотивування, щоб вони працювали на максимум потужності. 

Другий ресурс – це імпорт. З Росії – ситуативно. Якщо можна завезти – треба везти. Залишається море і через кордон – з Польщі. Треба контрактувати і везти вугілля. І тут ціна вже не принципова. Потрібні професіонали, які вміють купувати вугілля на світових ринках, і забезпечувати його логістику.

Наступне питання – по імпорту газу. Треба сконцентруватися на мінімізації споживання газу для роботи ТЕС/ТЕЦ. Запускати вугільні ТЕС на газу – це палити асигнації, як то кажуть.

Необхідно працювати зі споживачами газу, населенням і промисловістю – закликати до максимальної економії. Давати якісь компенсації, робити те, що називається «управління попитом». Але до цього у нас ставляться досить скептично і Укренерго, і Міненерго. А насправді це значний резерв, особливо в пікові, аварійні режими.  Мобілізація населення по економії споживання газу і електроенергії дає величзений ефект. А якщо це ще й буде підкріплено фінансовим стимулом – можна багато чого зробити. І це швидкий організаційний захід. 

Але з цим потрібно працювати. Зараз ситуація така: «хлопці, ви напартачили – тепер вирішуйте». Тому треба починали з початку – з визнання проблеми. Тільки цього тижня почали тихенько говорити, що ось, є проблема. А вона вже є півроку мінімум. 

Треба працювати з управлінням попитом. Бо як не буде добровільного – воно стане примусове. Графіки аварійних відключень, графіки обмеження потужності будуть застосовуватися, бо у диспетчера є чіткі інструкції.

Тут є ще проблема – політичний вплив. І це ще страшніше за технічні обмеження. Тому що коли політики починають втручатися в технічні питання – це закінчується погано. Якщо скажуть «тягнути» систему і нічого не відключати, то вона почне «сипатися» каскадно. І тоді зібрати її до купи буде ще проблематичніше, дорожче, і з більшими технічними наслідками, ніж вдаватися до обмежень.

 Ці всі графіки не просто так складаються, вони технічно продумані, кого можна обмежити, а кого ні, бо це обмеження загрожує технічною чи екологічною катастрофою. І коли політики кажуть – не можна відключати населення, давайте промисловість, то це хороший короткий ефект для політиків, але дуже поганий – для енергосистеми і економіки. 

Якщо все це не робити і почати вже в листопаді і грудні інтенсивно палити газ, то виникнуть проблеми вже з опаленням. І це буде страшніше, ніж зараз обмежувати електропостачання. Тому що коли буде мінус 15 і буде на тривалий час перервано газопостачання – це буде вже питання фізичного виживання. І такий досвід у нас у окремих міст уже є, на жаль. 

– До слова про теплопостачальників. Підприємства ТКЕ днями знову підняли тему, що їм не вистачає газу по фіксованій ціні, передбаченій державою. Як зрозуміти, хто в цій ситуації не правий – чи то дійсно Нафтогаз нараховує тепловикам малі об'єми газу, чи то просто тепловики вимагають собі побільше «хліба з маслом»?

– З того, що я знаю від керівників окремих підприємств ТКЕ і ОСББ, то виглядає так, що ресурсу газу, який був виділений на жовтень, було недостатньо, щоб забезпечити подачу теплоносія відповідно до температурного графіку. І так само на листопад. 

Чому це роблять? У Нафтогазі також розуміють, що газ не гумовий, і бажаючих на нього буде багато, і тому ресурс треба економити. Друга частина питання – це фінансові втрати Нафтогазу. Тому що газ продається за ціною 7,42 за куб при ринковій ціні в рази вищий. Кожен проданий таким чином куб – це дво-трикратні збитки Нафтогазу.

НАК вийде із опалювального сезону знекровленим. Як і вся енергосистема. До цієї весни ми вийшли зі значними запасами у сховищах лише за рахунок того, що було закачано минулого року дуже багато – 28 млрд проти 18 млрд нинішніх. Це і дозволило у цьому році закачати мізерні об'єми – приблизно 3 млрд. Було 15 – вийшли з 18. Грошей потратили небагато. А от цього сезону при тенденціях, про які ми говорили, можемо вийти з історичними мінімумами, в районі 6-7 млрд кубометрів, це вже край, далі нікуди.

Що значить 7 млрд – це необхідність закачати 10 до наступного опалювального сезону.  Думаю,ціна на газ все ж впаде, але не нижче доковідного періоду, біля €300 за тисячу кубів, це $3 млрд, або 100 млрд грн. Це дуже велика цифра.

А грошей зараз немає, і не буде. Тому що Нафтогаз вже фактично забрав кошти на закупівлю газу у оператора ГТС, - 47 млрд в рамках договору, які мали виплачуватися поступово багато років. Доведеться розраховувати на інші джерела. 

Витрати Нафтогазу на цей опалювальний сезон в публічному листі Кабміну оцінювались на рівні 150 млрд грн. І закачка 100 млрд. Нехай вона не вся буде нафтогазівська, але я не знаю, хто може бути цим кимось. У минулому міжсезонні це були трейдери, зокрема, європейські, які скористалися послугами українських сховищ і цьому допоміг митний склад і низькі ціни. Трейдерам було вигідно купити газ, покласти у сховища і заробити. Якщо ціни будуть високі – цього не буде. Тому 150 млрд витрат плюс нехай 80 закачки – це 230 млрд грн. А бюджет України – біля 1,3 трлн. Тобто, це п'ята частина бюджету, це колосальні гроші.

І просто так їх десь взяти неможливо. Можна мільярд взяти, вийти з бондами, наприклад. І частково цей метод буде використаний, під державні гарантії. Але залишається ще величезна сума. Тому тут питання лише наповнення через механізм уставного фонду від держави. Це фактично гроші платників податків. Це буде навесні і влітку, коли валютні надходження невеликі, тому що їх формують, в основному, аграрії і металурги, і в основному – восени. Це серйозно вплине на валютний ринок – занадто великий попит на валюту, що спричинить її подорожчання.

Читайте також: ХОЛОДНО АБО ДОРОГО: ЧОМУ ТКЕ ПОГРОЖУЮТЬ СТРАЙКАМИ ТА ЧИ ПОДОРОЖЧАЄ ТЕПЛО

– А власне газовидобування як ви оцінюєте? Зможе воно вплинути на ситуацію?

– Власне видобування – інерційний довгий процес. Очікувати, що воно стрибне в космос – наївно. 

Припустимо, на фоні високих цін на газ приватники вкладатимуться в буріння та інтенсифікацію, приростять, наприклад 10%. Але це космічна цифра, це нереально. Але уявімо, що вони наростять 1 млрд. Порівняно з необхідними нам 10 – це не вирішує проблем. 

Можна інтенсифікувати видобуток на короткий період, але це ризик загубити свердловину. 

Тому я не вірю, що історія з видобутком на цьому короткому горизонті може щось кардинально змінити. Це історія довга і планомірна, на 5-10 років, якщо постійно над цим працювати і вкладати гроші. 

– У Нафтогазі ви опікувалися питаннями енергоефективності. Багато експертів кажуть, що в Україні енергоефективності немає. Як у нас із цим справи і чи допоможе енергоефективність у кризу?

– Енергоефективність буває різна. Можна досягати її технічними заходами, а можна – ринковими, організаційними, поведінковими. У технічній складовій у нас багато чого було зроблено.

Я не люблю, коли кажуть, що у нас економіка в рази затратніша за європейський чи світовий рівень. Це не так. Вони оперують показником витрат енергії на одиницю ВВП. Але як чисельник, так і знаменник мають багато складових. Щодо знаменника, то якщо у нас 50% ВВП в тіні, і це тільки офіційна оцінка Мінекономіки, то можна ділити все на два. 

У чисельнику – інфраструктура і трансформація енергії, населення і промисловість. 

Споживання населення – це в основному газ. Його зменшили за останні 6 років приблизно в два рази, те, що йде від ТКЕ і від опалення напряму газом. І це в основному поведінкові зміни. Газ став значно дорожчим, люди почали економити. Пряме споживання газу населенням впало з 16 млрд кубометрів до 8,5. Частина була заміщена біопаливом – дровами тощо. Але основне – зменшення споживання, через зниження температур у приміщеннях, пізніше вмикання восени, раніше вимикання навесні. З технічних заходів – замінювали котли.

Також змінилася система субсидування. Люди реально можуть економити на субсидії, і забрати гроші собі, якщо менше споживають. Це якраз працюють економічні стимули. 

З електроенергією є проблеми. Споживання її населенням постійно приростає. Зараз населення в структурі споживання займає «страшних» 30%. Причина одна і проста – ціна. 

У нас парадоксальна ситуація – середньозважена ціна на електроенергію з коефіцієнтом 1,5 до газу. Тобто, якщо ціну газу помножити на півтора – то буде ціна електроенергії в еквіваленті енергії. Це неможливо в нормальних умовах при нашому енергобалансі. Тому що одне – первинний ресурс, друге – перероблений. Електроенергія має бути дорожчою.

І у нас розрив між цінами на електроенергію для промисловості та населення колосальний і наростає. Для населення це 1,68 грн за кВт•год з усіма податками-розподілом тощо. А ціна для промисловості лише за саму енергію – давно більше 4 грн.

Тому для населення немає цінових сигналів економити взагалі. 

Промисловість до енергоефективності серйозно адаптувалася. Почалося це ще в 2006 році, після першої газової війни з Газпромом. Тоді промисловість споживала газ по $50, а потім ціна різко і відчутно підвищилась. І всі дуже швидко почали реалізовувати проекти з енергоефективності. Маслоекстраційні заводи попереходили на біомасу, на свої ж відходи. Почали запроваджувати модернізацію котлів. Металургійні заводи не супер виглядають зовні, але у них достатньо багато зроблено всередині. Це не ідеал європейського виробництва по енергоефективності, так, воно гірше, десь відсотків на 20. Але це не в рази.

Дійсно проблемна сфера у нас – інфраструктура та трансформація енергії. Мережі, теплокомуненерго, теплові електростанції – це діра. Там немає стимулів економити при такій  методиці тарифоутворення: чим більше затрат, тим більше можна закласти в тариф. Але не можна сказати, що всі ТКЕ погані, є і хороші приклади. У Івано-Франківську, Хмельницькому, наприклад, робилося і робиться технічна модернізація.

Вугільні ТЕС – теж у жахливому стані. За час незалежності України побудовано аж один блок, і то він зараз на неконтрольованій території – на Старобешівський ТЕЦ. Все інше проходило лише капремонти, якусь модернізацію з підвищення потужності та ефективності турбіни. Що від нього вимагати, збудованого у 60-70-ті роки за технологіями 50-х? КПД низьке, на рівні 30%, питомі витрати палива величезні. Новий блок, не ультрасучасний, має КПД 43-46%. Парогазові блоки мають нетто КПД біля 60-61%. Отут можна говорити про «в рази». 

Але ресурси для скорочення споживання є колосальні. Вони для населення у технічній складовій – утеплення, системи рекуперації, нове обладнання.

Але якщо говорити про економічну доцільність скорочення споживання – то на сьогодні це не вигідно робити. Тому що при ціні газу 7,96 грн для населення займатися утепленням немає сенсу: окупність проекту має 10 і більше років. 

Мотивувати до економії когось можна лише фінансово. Зараз цього немає. У нас неправильні цінові сигнали щодо енергоефективності. 

Читайте також: УХВАЛЕНО ЗАКОНОПРОЄКТ ПРО ЕНЕРГЕТИЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ: ЩО ЗМІНИТЬСЯ?

– Як ви оцінюєте закон про перехід на енергетичні одиниці? Чи готові до цього переходу споживачі і що це їм дасть? Авори цієї ініціативи переконують, що такий перехід буде корисним для споживачів, вони платитимуть дійсно за ту енергію, яку отримують. Натомість соцмережами вже котиться хвиля «знову міняти лічильники, нас знову хочуть обдурити».

– Це дуже дискусійна тема. Тому що треба зрозуміти, що ховається за словами «енергетичні одиниці» у цьому законі. Він складається з кількох блоків. 

Один – про перехід на енергетичні одиниці. Це розрахунки на ринку газу за енергію, а не обсяги.

Відразу – лічильники міняти ніхто не буде. Бо лічильників, які вимірюють газ в енергетичних одиницях, просто не існує для побутових споживачів. Буде  застосовано метод перерахунку за допомогою формул. Ваш обсяг спожитого газу буде помножено на енергетичний еквівалент метра кубічного. На виході ви отримаєте кількість кіловат-годин. А показники енергії будуть братися, як і сьогодні, у Оператора газотранспортної системи, який їх публікує щомісяця на своєму сайті. І це контролюється весь час. Так, оновилися газові хроматографи, але система існувала десятиріччями.

Для населення переваги тут більше інформаційно-мотивувальні. Людина бачитиме вартість газу в тих самих одиницях, що і електроенергії. Буде легко порівняти. До речі, споживач здивується, коли побачить і порівняє, скільки коштує газ. В одному кубічному метрі приблизно 10 кВт•год енергії, і вона зараз коштує приблизно 80 копійок за кВт•год. 

Але загалом для населення газ стане трохи дорожчим. Тому що по факту їм постачається газ дещо калорійніший, ніж у стандарті прописано. У стандарті 7600 – 7800, по факту 8100-8250. І тепер рахуватимуть по факту, і за цю калорійність доведеться трошки доплатити. 

На професійному газовому ринку цей перехід зменшить ризики для імпортерів. Вони купують газ в енергетичних одиницях у Європі, потім привозять сюди, конвертують у метри кубічні. 

Читайте також: ПЛАНОВІ НАРАХУВАННЯ ЗА ГАЗ: ЧИ ТРЕБА ПЛАТИТИ ЗА «ЗАЙВІ» КУБОМЕТРИ ГАЗУ ТА ЯК НЕ ВТРАТИТИ СУБСИДІЮ

Але є ще нюанс. Пан народний депутат Андрій Жупанин розказував з трибуни Верховної Ради, коли цей законопроект голосували, що завдяки цьому ми позбудемося так званих «морозних коефіцієнтів». На жаль, ні. Тому що сама методика перерахунку з метрів кубічних на енергетичні одиниці і передбачає застосування цього коефіцієнту, він буде прямо зашитий у формулі. Це так званий коефіцієнт приведення до стандартних умов. Тільки тепер їх буде два: коефіцієнт приведення до стандартних умов і коефіцієнт перерахунку на енергетичні одиниці.

Але у законопроекті цьому є ще один перехід, на інші стандартні умови, зокрема, на нуль градусів. У населення лічильники, які вимірюють обсяг газу, не приводять в основному до стандартних умов об'єм газу. В країні з 10 млн лічильників приблизно 1 – 1,5 млн з влаштованими пристроями приведення. Все інше треба робити перерахунком через оці коефіцієнти. 

Раніше лічильник, за твердженням облгазів, показував менший обсяг, ніж по факту спожито, тому вони наполягали на застосуванні коефіцієнтів. І в жовтні 2018 почали їх застосовувати і був великий багаторічний скандал. Після переходу на нуль градусів лічильник буде показувати більше, ніж ви фактично спожили. Тому споживачу потрібно буде дуже уважно ставитися до того, наскільки правильно перераховують облгази ці обсяги. І дуже важлива тут інформаційно-роз'яснювальна робота по тому, що за перехід відбувся. Тому що поки що населенню розказують, як все красиво. 

– Чи позначиться перехід на енергетичні одиниці на централізованому теплопостачанні, тих, хто газ для опалення використовує?

– Не думаю, що сильно вплине. Може позначитися, як і для населення, в тому, що одна одиниця енергії трохи подорожчає.

Можуть виникнути інші питання, які залежатимуть від імплементації закону. Тому що сам закон не розкриває всього. Він дає норми, за якими Кабміну і НКРЕКП треба ухвалити нормативні акти. Їх там досить багато. І вони мають бути прийняті в різний строк, до 1 травня наступного року і 2023. 

І там є така штука як методика перерахунку обсягів газу зі старих стандартних умов на нові. У населення лічильник не мають цих пристроїв перерахунку. А у споживача більшого, ніж середній, приміром, у заводу, є. Його лічильник автоматично перераховує, там є маленький комп'ютер, який це робить. Раніше він перераховував на 20, тепер треба на нуль. В законі написано або-або – приладом чи методикою. Якщо методикою – нічого страшного, просто перерахують. Але якщо змусять міняти ці пристрої чи навіть лічильники – це будуть додаткові витрати для підприємців. 

 

Теги: газ, електроенергія, вугілля, опалювальний сезон, ціна, ЖКГ

Читайте також

Фахівець з переробки відходів сказав, прийняття яких законопроектів допоможе енергонезалежності України
Потрібно забути наші зелені обіцянки: Борис Костюковський про проблеми енергетики України, плани на ENTSO-E та аварії на ТЕС ДТЕК
У Житомирі запрацювала перша ТЕЦ на біопаливі