Андрій Фаворов: Зараз не час ловити ніж, що падає

Про прийняття рішення піти з НАК «Нафтогаз», подальшу долю програми розвитку газовидобутку «Тризуб», премії у «Кіровоградгаз», та перспективи світового газовидобутку і української енергетики в інтерв'ю Kosatka.Media розповів ексглава газового дивізіону НАК «Нафтогаз України» Андрій Фаворов.

- Андрію Михайловичу, як проводите час на карантині?

- Дуже добре проводжу. Опановую техніку пілотування гелікоптера. Сьогодні вже літав, правда, ще з інструктором.

- Чи плануєте поповнити автопарк особистим гелікоптером?

Мені зручніше орендувати підготовлену і заправлену машину. Наприклад, якщо не проконтролювати рівень масла в підшипнику, можеш знести хвостовий гвинт і потім заплатити дикі гроші, щоб це все полагодити. Нехай краще професіонали все перевіряють, а я просто візьму його в оренду.

 

- Вже знаєте, чим будете далі займатися, коли закінчиться карантин?

- Я публікую у Фейсбуці фрази з трейдингу, які мені подобаються. Принцип «не намагайся піймати падаючий ніж» відмінно підходить для 2020 року. Приймати зараз якісь рішення нерозумно і передчасно. Є три великих невідомих змінних, які багато в чому визначать вектор глобального розвитку на наступні 4-5 років.

Перша - ми повинні зрозуміти глибину і небезпеку цього коронавіруса: який реальний рівень летальності, коли з'являться нормальні тести, коли закінчиться карантин, чи буде друга хвиля.

Друга важлива невідома змінна - економічні наслідки пандемії. Якщо говорити про нафтовий і газовий ринки, то, думаю, там можна сміливо ставити хрест на великих інвестиційних проектах.

Третій ключовий фактор - це вибори президента Сполучених Штатів у листопаді. Зрозуміло, що вектор їх міжнародної політики зміниться, залежно від того, хто виграє - республіканці або демократи, а це 20% світової економіки.

Тому я дивлюся на 2020- й, як на можливість перезавантажитися і згадати, хто я і що мені подобається. Я постійно працював останні 30 років, постійно кудись поспішав. А всі свої бажання - навчитися літати, пробігти напівмарафон, відкладав на потім. І мені здається, зараз дуже хороший час для потім, чи буде ще такий – невідомо.

- Ваше несподіване рішення піти з поста директора газового дивізіону «Нафтогазу» активно обговорювалося в соцмережах. Як все було насправді?

- НАК «Нафтогаз» прийняв рішення про зміну стратегії напрямку й управління компанією. Мені стало нецікаво і я пішов.

- Так просто?

- Реальність простіше конспірологічних теорій. На початку цього року ми виробили стратегію максимальної ефективності роботи – приймати рішення якомога ближче до свердловини. Я не вірю, що з Києва можна ефективно керувати компанією, активи якої розкидані по всій країні. У столиці немає жодної бурової, вони всі знаходяться в областях, і рішення повинні прийматися там.

Нова ж модель управління відтворює матричну структуру, в ефективність якої я не вірю. Вона забирає у керівника управлінські ресурси, перетворюючи його в чистий функціонал. За ті 15 років,  що я працюю в енергетиці, я ні разу не бачив, щоб матриця працювала ефективно. А я людина амбітна, ніколи цього не приховував, люблю досягати поставленої мети. Коли бачу, що у мене немає для цього інструментів, як відповідальний керівник, пишу заяву за власним бажанням. Що я і зробив.

Мене ніколи не цікавила висока посада сама по собі, мені цікавий масштаб проблем і завдань, які можна вирішити, перебуваючи на цій позиції. Але нерозумно брати на себе відповідальність, не маючи повноважень для досягнення результату. І коли ситуація дійшла до цього, я написав заяву і пішов. Люди, які працювали зі мною в команді, залишилися і продовжують працювати. Це не питання індивідуума, це питання успіху компанії, яка належить акціонерам – громадянам України.

З іншого боку, це показує, який шлях розвитку пройшов НАК «Нафтогаз». П'ять років тому ніхто навіть подумати не міг про те, щоб піти за власним бажанням з такої потужної держкомпанії. Людей звідти тільки в останню путь проводжали. Сьогодні корпорація досягла того рівня, коли професіонали можуть не погоджуватися з напрямком розвитку компанії і залишати її, щоб реалізувати себе в іншому проєкті.

- Складно було приймати рішення про відставку?

- Ми багато дискутували про нову стратегію розвитку компанії і з главою «Нафтогазу» Андрієм Коболєвим і з новим директором по трансформації групи Отто Ватерландером. Але нам не вдалося знайти компромісне рішення.

У НАКу залишилася сильна команда професіоналів, і вона буде розвиватися й далі. Я можу бути не згоден з новою стратегією, але це не означає, що у них не вийде. Я бачу, що НАК «Нафтогаз» - одна з небагатьох енергетичних компаній, яка щиро вболіває за справу, і намагається знайти оптимальні рішення проблем.

- Чи пропонували Вам посаду в новій структурі?

- Так, мені запропонували очолити комерційний напрямок. Але я займаюся цією справою останні 10 років, це пройдений етап у моїй кар'єрі. Я починав з цього напрямку в AES, створив у ДТЕК, стояв біля витоків в Групі ЕРУ, і перейшов у «Нафтогаз» саме тому, що мене зацікавив масштаб завдання, рівень виклику. Я вважаю, що сьогодні в НАК є люди, ті ж Максим Рабинович або Ірина Михайленко, які краще реалізуються на цьому місці.

ПРО ПРОГРАМУ 20/20, «ТРИЗУБ», EXPERT PETROLEUM ТА КОНКУРЕНЦІЮ

- Андрію Михайловичу, після того, як Ви пішли з «Нафтогазу», чи з'явилася у Вас нова відповідь на питання про причини провалу «Програми 20/20»?

- Програма 20/20 була написана і затверджена за кілька років до того, як я прийшов в компанію. І реалізовувати її починав пан Вітренко, який курирував тоді розвиток «Укргазвидобування». Але винен в провалі виявився Фаворов, який прийшов і сказав, що ця програма повний абсурд, її потрібно було ще років 3-4 тому викинути в смітник.

Погані вхідні дані дають поганий результат. Вхідні припущення, на яких базувалася Програма 20 \ 20 абсолютно не відповідали дійсності. Крім цього, уряд повністю проігнорував свої зобов'язання по видачі ліцензій, там були інші бажаючі. А якщо у тебе немає ліцензії, у тебе немає резервів, і немає видобутку. Усе. Крапка. Я не тільки не виконав Програму 20 \ 20, я її знищив. Це був голий популізм і видавання бажаного за дійсне. І я пишаюся тим, що я перший не побоявся встати і сказати, що це маячня, ніяк не пов'язана з реальністю.

- Нова програма нарощування видобутку «Тризуб» була представлена ​​всього пару місяців тому. Чи продовжиться її реалізація після того, як Ви пішли з компанії?

- Так, судячи з публічних заяв, «Нафтогаз» має намір продовжувати розвивати цей напрямок.

Головна фундаментальна проблема українського видобутку - все найкраще зібрали до нас. Наші ключові родовища, які знаходяться в Дніпровсько-Донецькій западині, експлуатують з кінця 50-х років минулого століття. За різними оцінками, там залишилося, комерційно раціонально видобуваємих, близько 500 мільярдів кубометрів. У рік ми видобуваємо від цього обсягу близько 5-6%, тобто плюс-мінус 20 мільярдів кубометрів. Вичавлювати більше - складно і дорого.

Потрібно збільшувати не видобуток, а кількість запасів на балансі, з яких згодом можна буде добирати. Необхідно знайти нову Шебелинку. Щоб ми знали, де добувати, коли ціни почнуть знову зростати. А вони рано чи пізно повернуться.

Зараз у нас в Україні майбутнього немає. Ніхто не знає, куди розвиватися далі за рамками Дніпро-Донецького басейну. Ми можемо продовжувати там бурити й далі, але ми з'їдаємо те, що є, а не збільшуємо наші запаси. Тому програму «Тризуб» сьогодні необхідно продовжувати. Інвестувати не у збільшення видобутку сьогодні, а в розвідку резервів на перспективу. Успішна розвідка надглибин на «трьох вісімках» - 200-300 мільярдів кубів додаткових резервів, які можна буде добути через 5-10 років, коли ціни відновляться. Інвестиції в «Дельфін» - до трильйона кубів, в Святогорку - до 100 мільярдів. І це треба робити зараз. Не тому, що вони дадуть видобуток, а тому, що вони дадуть майбутнє для нашої галузі.

Це складні рішення. Набагато простіше вирішувати завдання з виконання плану та отримання бонусів. Якщо мислити в діапазоні одного року, то люди і приймають рішення по виконанню лише короткострокових завдань. Але довго так тривати не може, ми йдемо від проблем, а не вирішуємо їх. Треба чесно визнати, що Дніпро-Донецька історія, яка тривала останні 70 років, закінчилася. У кращому випадку, вона буде давати Україні близько 20 мільярдів на рік. Але прориву там не буде. Треба шукати ще 700-800 мільярдів запасів, щоб потім збільшувати видобуток звідти.

І я пишаюся командою, яка минулого літа, передбачаючи розвиток подій, прийняла багато дуже складних рішень щодо обмеження буріння. Це допомогло заощадити сотні мільйонів доларів, не витрачених на видобуток непотрібного сьогодні газу.

- Але буровики з Вами були не згодні ...

- Так, я зайняв досить жорстку позицію з інвестицій в нове буріння. Моє керівництво поставило переді мною завдання - максимізувати повернення для акціонерів. Ми ретельно все проаналізували: з урахуванням неуспішних, аварійних свердловин, з урахуванням повноцінних витрат, багато інвестицій ставали економічно недоцільними. Вони не окупалися за 7-10 років при ціні $250-300, а при нинішній ціні $100-120 вони не окупляться ніколи. Не потрібні такі свердловини.

І так, програма буріння була комплексно переглянута минулого літа, і ще буде переглядатися. Зараз і приватники зупинять буріння. Ніхто не буде бурити нові свердловини при таких цінах. Зараз вигідніше мати гроші, ніж газ.

У той же час, ми разом з Андрієм Івановичем Хоменко, з колегами з технічного дивізіону скоротили буріння зовнішніми підрядниками на 80%. Прийшли нові верстати - обладнання, яке дозволить «Укрбургаз» конкурувати за швидкістю і якістю буріння з зовнішніми підрядниками.

Крім того, я активно просував ідею про те, щоб всі наші замовлення були виставлені на тендер, і «Укрбургаз» брав в ньому участь разом з приватними компаніями. Тільки в конкуренції можна отримати найкращі та об'єктивні виміри якості своєї роботи. Коли все звалено в один котел, а це проблема «Укргазвидобування», коли у нас там і геологи, і буровики, і власник ліцензії, і підрядник – це стара радянська спадщина.

Чому ідея дивізіонів була, по суті, правильною? Є технічний дивізіон – це підрядник, і є інтегрований дивізіон – це замовник. Замовник визначає, де бурити, як бурити, і передає це замовлення на виконання технічного дивізіону. Але якщо у замовника немає права сказати, що його щось не влаштовує, що він хоче вийти на ринок і виставити замовлення на конкурс, то інтегрований дивізіон не отримає ту якість послуги, яке вже його зробить конкурентоспроможним нарівні з приватними компаніями, а у самого підрядника пропаде мотивація надавати якісні послуги – замовник-то нікуди не дінеться.

- Тиждень тому стало відомо, що в «Укрбургазі» змінилося керівництво. Але директор Сергій Скиба не озвучив, чому він пішов з компанії.

- Я вважаю, що те, що  Сергій Анатолійович пішов - це велика втрата для компанії. Пан Скиба був керівником високого рівня. Він вникав в проблеми, шукав не винних, а рішення. З приводу причин, я думаю, що в процесі трансформації управління багато людей, які не згодні з матричною структурою, будуть шукати себе на ринку праці. І це нормально.

- Давайте повернемося до програми «Тризуб». Інтенсифікація видобутку на старих родовищах не згадувалася в ній як пріоритетний напрямок. Тепер «Нафтогаз» говорить про перспективність партнерства з Expert Petroleum.

- У УГВ залишається велика кількість виснажених родовищ і у Львові, і в Полтаві, і на Шебелинці. А у Expert Petroleum є реальна історія успіху в Румунії, де вони збільшили видобуток на старих виснажених родовищах. В рамках тендеру вона виграла у трьох інших учасників. Тепер пара цехів Львівгазвидобування будуть в їхньому управлінні. Видобуток залишається на балансі УГВ, тож  наші економічні інтереси дотримані. І я буду дуже радий, якщо УГВ зможе чогось навчитися у Expert Petroleum, застосувати їх досвід на своїх родовищах.

 - А в чому комерційний інтерес для Expert Petroleum?

- Вони вбачають можливість для успішних інвестицій, можливість заробити. І нічого поганого в цьому немає. Expert Petroleum не забирає у УГВ шматок пирога, вона збільшує сам пиріг. В даному випадку працює стратегія win-win.

ПРО СТОСУНКИ ІЗ ВІТРЕНКО, ФІРТАШЕМ І ОБЛГАЗАМИ

- Інформація про конфлікт керівництва «Нафтогазу» давно вилилася за межі компанії. Спочатку це були розбіжності Юрія Вітренка та Андрія Коболєва, але останнім часом Вітренко не упускає можливості висловити претензії в соцмережах і Вам. Немає бажання виступити з такою же гучною заявою?

- Для мене з самого початку роботи в «Нафтогазі» була шоком зухвала поведінка пана Вітренко. Ти не згоден з рішеннями Наглядової ради, з рішеннями Генерального директора, так напиши заяву про звільнення і потім говори все, що ти хочеш.

А реагувати на випади цієї людини в соцмережах - це дискредитувати самого себе. Я не хочу вплутуватися в суперечку з цим ходячим едіповим комплексом. Хоча тепер я можу себе не стримувати і висловити все, що я думаю про нього і його підходи.

Він дорікає мене в відсутності професійної експертизи. Але я більше 15 років в енергетиці, працював в самих різних країнах. Коли моя компанія ЕРУ торгувала технологією з інтенсифікації видобутку газу, я об'їздив усі наші газовидобувні області. І це було задовго до того, як я замислився про перехід в «Нафтогаз».

Знову ж таки, я ніколи не говорив, що я експерт з видобутку, я експерт з управління процесами в енергетичній сфері. Технологічну частину я довірив фахівцю - виконавчому директору УГВ Стіву Болдуїну, у якого 35 років досвіду в якості генерального та виконавчого директора нафтогазовидобувних компаній. Стів працював в Казахстані, в Аргентині, в Мексиці, США. Я зробив на нього ставку, як на ключового технічного експерта, і ніколи про це не пошкодував.

Пан Вітренко звинувачує мене в якихось недоробках в той час, як він сам «кришував» брехню про зростання обсягів видобутку. Нагадаю, технологічні витрати у нас в 2016 році були 0,5 млрд кубометрів, а в 2018 році - вже 1,4 млрд. Так що, видобуток не був збільшений, видобуток був домальований! Люди в компанії сиділи і думали, скільки нам потрібно, щоб виконати план і отримати бонуси, стільки і домалюємо. Багатьох з них я, до речі, звільнив. Можна піаритися скільки завгодно, але не було зроблено нічого, щоб реально вирішити проблему.

Я прибрав його брехню по валовому газу, зберіг видобуток товарного газу на тому ж самому рівні, що і в минулому році, і збільшив видобуток зрідженого на 20-25%. І це товарний газ, а не домальовки!

- Нещодавно Вітренко звинуватив вас у ослабленні тиску на облгази, у вас нібито склалися «комфортні» відносини з групою Дмитра Фірташа. Які у Вас стосунки з олігархом?

- Пана Фірташа я ніколи не зустрічав. Представники РГК обговорювали зі мною реальні проблеми. Неважливо, подобається нам ця компанія чи ні, але вона є найбільшим споживачем газу в країні. І найбільшому виробнику УГВ, щоб продати свій газ, необхідно було побудувати діалог.

У компанії є системні проблеми, що виникли в той момент, коли з політичних мотивів, перед виборами, розподільні тарифи були знижені і не відображали повну собівартість роботи облгазів. РГК має борги перед Нафтогазом і ці гроші потрібно отримати. І починатися цей повинен  з регуляторних рішень, які і були прийняті новим НКРЕКП.

При мені рівень платежів був на тому ж рівні, що і до мене. Я апріорі не міг видати ніяких поблажок РГК, адже на газовому ринку до сих пір діє запроваджений урядом режим ПСО. Кабінет Міністрів визначає методологію визначення ціни на газ, і ми зобов'язані розрахувати по ній ціну і надати її РГК. І якщо облгази дотягують до певного рівня платежів, встановленого Кабміном, «Нафтогаз» не має права їх відключати. Там, де не виконують - намагається призупинити поставки. Але, наприклад, Луганську ТЕС просто так не відключити, хоча вона і не платить.

- Чи є у «Нафтогазу» перспектива все-таки отримати борги від РГК?

- Так, цілком. Думаю, ця дискусія закінчиться успішно. Але треба розуміти, що суть проблеми - занадто низькі тарифи попередніх періодів, які не покривали вартість газу, використовуваного для технологічних потреб компанії. Можна сперечатися до якого рівня, але системна проблема одна. І потенційні шляхи її вирішення обговорюються.

ПРО СКАСУВАННЯ РЕЖИМУ ПСО І БІРЖУ «НАФТОГАЗУ»

- Зараз активно дискутується питання закінчення режиму ПСО. З Вашої точки зору, чи готовий до цього ринок?

- Складне комплексне питання. Багато учасників ринку хоче поборотися за кінцевого споживача. І це нормально. Агрегування багатьох кінцевих споживачів - це велика трейдерська позиція, навколо якої можна оптимізувати: пропонувати хороші ринкові ціни для споживача, і одночасно з цим знаходити додаткові можливості заробітку для компанії.

Але є й обмеження. Споживач, що переходить від однієї компанії до іншої, повинен принести довідку про відсутність заборгованості. Нинішні компанії-постачальники будуть будь-якими шляхами затягувати цей процес, зберігаючи свою квазімонополію. У країнах Європи до 10 років йшло, поки приватні компанії знаходили можливість на рівних конкурувати з колишніми монополіями. Ми це відчули на досвіді нового продукту «Газ про запас». Так, до нас прийшла досить велика кількість клієнтів, але це було непросто. Особливо, коли вони потім намагалися повністю перейти на отримання послуги газопостачання від «Нафтогазу».

Режим ПСО, рано чи пізно, все-таки закінчиться, ціни вийдуть на ринковий рівень. Але зараз ціна на ринку настільки добра, що потенційні постачальники будуть боротися за споживача. Якщо регулятор правильно відреагує, а мені здається, що він зараз досить компетентний, чує і споживача, і ринок, то нас чекає битва за клієнта в дусі «золотої лихоманки». Боротьба між постачальниками газу буде дуже агресивною, а значить, ми всі, як споживачі, від цього виграємо.

- Як далеко просунулася ідея створення власної біржі «Нафтогазу»?

- Це стратегічний напрямок розвитку було затверджено на Наглядовій раді компанії, і мені здається, що роль «Нафтогазу» - бути не учасником ринку, а його фасилітатором. Образно кажучи, можна ходити в казино, а можна відкрити казино. У «Нафтогазу» повинна бути можливість відкрити біржу, пропонувати ціну і на покупку, і на продаж на будь-який продукт в будь-який момент часу. Це дозволить ліквідному ринку почати працювати. Зараз учасники ринку бояться, що куплять газ, а покупця не знайдуть. А якщо НАК кожен день виходить і оголошує ціну, по якій він купує, і ціну, за якою він продає, це буде великим сигналом для розвитку ринку.

Я сподіваюся, все так і буде, мої колеги продовжать розвивати цей напрям. НАК був успішний на біржі, обсяг торгів, які ми робили, був досить великим. Особливо, якщо порівнювати з попередньою стратегією, коли пан Вітренко поставив директором компанії «Нафтогаз Трейдинг» людину з нульовим досвідом роботи в енергетиці. В результаті компанії було завдано збитків на 300 мільйонів гривень.

ПРО ЧОРНУ МІТКУ ТРЕЙДЕРА І ПРЕМІЇ В «КИРОВОГРАДГАЗІ»

- Як відомо, колишній глава «Нафтогаз Трейдинг» Віталій Волинець звинуватив Вас у корупції. Чи не боїтеся, що Вашу заяву вважатимуть помстою?

- Головне правило в трейдингу – до того, як заробити, не втрать, а 300 мільйонів гривень - це дуже велика втрата для будь-якої компанії на ринку. І це ненормально, що найслабший трейдер працював у найбільшій компанії на ринку. У будь-якій торговій компанії на такому співробітнику назавжди б поставили чорну мітку, він би ніколи не знайшов роботу в енергетиці ... Але в нас можна заявити, що це нормальна ситуація, і звільнення було несправедливим.

Я ще хочу обговорити ситуацію з «Кіровоградгазом». Про це багато писали в пресі. Пан Вітренко пишається тим, що глава «Кіровоградгазу» був обраний конкурсним шляхом. Ледве вступивши на посаду, він тут же почав виписувати собі премії, не погоджуючи це ні з ким. На підприємство не допускалися аудитори «Нафтогазу», передоплата за лічильники була зроблена без контракту, а «мертві душі» просто розмили по споживанню інших резидентів. Згідно з висновками Ревізійної комісії, за підсумками 2018 року сума чистого збитку склала 184 мільйонів, а за 9 місяців 2019 - 213 мільйонів гривень! Зараз за цими фактами відкрито кримінальне розслідування.

ПРО БОЛІСНЕ СЬОГОДЕННЯ ТА ОПТИМІСТИЧНЕ МАЙБУТНЕ

- Прогнози сьогодні робити важко. Але все ж таки, на Ваш погляд, що очікує газовидобуток, і український, і галузь в цілому, в найближчі п'ять років?

- Газ зараз вважається стратегічним видом палива. Світ переходить від брудного палива до чистих відновлюваних джерел, і необхідно гнучке паливо, відносно екологічно чисте, яке допоможе вирішити проблему балансування в енергосистемі. Газові потужності досить маневрені, так що у них велике майбутнє в електроенергетиці. Тому стратегічно я вірю, що газ на наступні 20-30 років залишиться одним з основних видів палива в світі.

Що стосується середньострокової перспективи, найближчі 3-5 років на світовому ринку буде надлишок газу. Російський «Газпром» продовжує поставляти великі обсяги і зупинятися не збирається. Технологічна революція і будівництво LNG-терміналів вивели на ринок американський газ. Плюс в Європі все готувалися до холодної зими на той випадок, якщо б Україна не підписала контракт з «Газпромом». Зиму скасували, контракт підписали – всі європейські сховища заповнені газом під зав'язку. І це величезна можливість для українських газосховищ, ми бачимо, що безліч трейдерів закачують надлишки газу до нас, сподіваючись продати його взимку.

Але бурити в Україні, при таких цінах, ніхто нічого нового не буде. Це економічно недоцільно. Ніяких передумов для підвищення попиту, відповідно і ціни, я не бачу. Мало того, я думаю, що «Газпром» спробує повернути собі український ринок, і почне продавати великі обсяги на східному кордоні, що ще більше опустить ціну.

Максимум, який я бачу на наступні 2-3 роки - це $100-120. Що спричинить дуже різке скорочення інвестицій, в США низку банкрутств, відчутно подешевшає обладнання. Потім ринок зайві обсяги «переварить» і ми повернемося до діапазону $240-250.

- А як переживуть кризу приватні компанії? Хто зможе вижити?

- Часи нас чекають непрості. Світ змінюється і галузь повинна пройти момент істини. Я не вважаю це кризою, мені здається – це процес очищення, який допоможе сильним і ефективним компаніям виграти.

При цьому, я – оптиміст, і я твердо впевнений, що в Україні в газовидобутку є величезний потенціал. Потрібно тільки навчитися приймати складні управлінські рішення, думати стратегічно, а не тактично, щоб досягати свої цілі. А не пояснювати черговому міністру енергетики або прем'єр-міністру, чому ти їх не досяг. Потрібна сміливість рішень.

- В українській енергетиці сьогодні дефіцит і складних управлінських рішень, і сміливості для їх прийняття. До чого це може привести галузь?

- Проблеми української енергетики не вирішувалися останні 20 років, їх сором'язливо заметали під килим, до кращих часів. Наша економіка звикла, що її субсидують два енергетичних донора – це «Енергоатом» і «Укргазвидобування». Але, якщо в «Нафтогазі» є величезний крок вперед – ПСО вмирає, і власники компанії отримають реальну ринкову ціну, то у атомників справи кепські. Так само погані вони і у вугільників – в світі, залитому дешевим газом, добувати вугілля дорого і небезпечно. Сьогодні жодна шахта, яка видобуває енергетичне вугілля, не може бути прибутковою. Мені здається, тут доречний принцип медичного сортування при великому потоці пацієнтів – лікуємо тих, у кого є шанс вибратися. Ті, шахти, які ще приносять прибуток, нехай працюють, і протягом п'яти-десяти років готуються до закриття. А тих, хто збитковий вже сьогодні, потрібно відпускати. І тут я віддаю належне сміливості Олексія Оржеля, який встав і сказав непопулярні речі в прямому ефірі, порадивши дітям шахтарів вчитися новим професіям.

Сьогодні самий дефіцитний ресурс в українській енергетиці – це справжній лідер, якому вистачить сміливості змусити владу приймати складні неприємні рішення. Потрібно піднімати тарифи – це політично боляче, але по-іншому не можна. Потрібно дати «Енергоатому» можливість продавати свою енергію на ринкових умовах, щоб у нього були кошти на капремонт. Корпоратизувати його, можливо, залучити інвестора. «Енергоатом» надзвичайно важливий для нашої економіки, і ми не можемо дати йому померти.

 - Щоб підтримати «Енергоатом», потрібно вирішити проблему з зеленими тарифами ...

- Комусь буде боляче. Це питання політичне, але вічно ця ситуація тривати не може. Наша економіка не може собі дозволити таку дорогу електроенергію. Тому, або ми змушуємо всю країну більше платити за електроенергію, ніж всі наші сусіди, і весь енергоємний бізнес втікає до них, або інвесторам доведеться йти на якісь поступки. Так, можливо доведеться йти в суди. Південна Європа вже пройшла цей шлях. Але далі так тривати не може, ситуація врешті-решт вирішиться. Питання тільки як: через соціальний вибух, коли енергетики залишаться без зарплат, або через нехай неприємні, але системні рішення.

Теги: Кабмін, газ, Нафтогаз, Укргазвидобування, видобуток газу

Читайте також

Компенсація «зеленим» за не відпущену електричну енергію: юридичні аспекти
Наскільки ефективним буде перегляд «зеленого» тарифу: юридичні аспекти та наслідки
Юрій Кубрушко: Для подолання кризи в енергетиці потрібні чіткі цілі і політична воля