Атомна генерація: відповіді на проблемні питання української енергетики

Kosatka.Media - вільна медіа-платформа, тут можуть висловлювати свою точку зору всі учасники енергоринку. Сьогодні ми говоримо про проблеми української електроенергетики з одним із корифеїв української атомної генерації, генеральним директором Запорізької атомної станції (1986 -1996), представником МЦ ВАО АЕС на Запорізькій АЕС Володимиром Бронніковим.

- Володимире Костянтиновичу, з Вашої точки зору, що зараз відбувається з українською атомною генерацією?

Атомна генерація - складна система, яка не може працювати абсолютно ідеально. Якісь події відбуваються, але з точки зору ядерної безпеки це несуттєво.

Наприклад, зараз багато говорять про згорілий турбогенератор енергоблоку №1 Хмельницької АЕС. Так, лінійний персонал помилився, але це ніяке не шкідництво, суто людський фактор. На рівень безпеки ця подія ніяк не вплинула.

Всі інші блоки працюють у звичайному режимі. Нещодавно ми продовжили термін їх експлуатації: 4 блоків Рівненської станції, 2 блоків Южно-Української станції та 4 блоків Запорізької станції. За допомогою кредитів Євробанку ми закупили нове сучасне обладнання. Зараз ці об'єкти за показниками безпеки відповідають всім міжнародним вимогам для знов запускаємих блоків. Тобто, вони, по суті, нові, і, я думаю, пропрацюють ще, як мінімум, 15-20 років.

Процес пройшов спокійно, без нервів, країна і не відчула, що ми виконували цю роботу. Але, це не означає, що ми можемо дозволити собі нічого не робити. Необхідно розробити, а головне, знайти ресурси для реалізації стратегії створення заміщуючих потужностей.

В Україні склалася унікальна ситуація. Екологічно чисту електроенергію виробляють тільки атомні станції. Гідроелектростанції виробляють теж начебто чисту електроенергію, оскільки використовують енергію води, але ми вже знаємо, як водосховища впливають на навколишнє середовище. Вони замулюються, "цвітуть" щоліта, риба задихається від нестачі кисню. А це задихається і природа України. У світі вже від цього давно відмовилися, є досвід ліквідації таких водосховищ.

Теплова генерація у нас — це просто середина минулого століття. І за якістю, і по економіці, і за рівнем шкоди для екології. Наші теплові електростанції, на відміну від європейських, не обладнані системами глибокого очищення горючих газів. Тобто, крім СО2, в повітря викидаються і пил, і важкі метали. Ось я зараз з вами розмовляю, і бачу труби Запорізької теплової електростанції, з яких кіптява йде на пів неба. В Енергодарі найбільш радіаційно брудне місце — це відвали спалюваного вугілля Запорізької ТЕС. У світі такі станції вже не використовуються. У них витрата умовного палива на вироблений кВт·год приблизно на 40% вище, ніж в Європі.

Ми зараз в гонитві за вітроенергетикою, сонячною електроенергетикою. Але, експлуатація цих установок вимагає, щоб перепади в їх роботі балансували або потужні акумулятори, яких немає в природі, або знову-таки теплові електростанції. Тобто, де-факто наша сучасна відновлювальна електроенергетика вимагає, щоб поруч стояла все та ж теплова електроенергетика позавчорашнього дня.

Крім того, наша Академія наук досі не дала висновку про екологічну безпеку цих установок. Є досвід Данії, Німеччини, але своєї думки у нас немає. Наприклад, ми активно купуємо китайські сонячні панелі. Але програми по їх утилізації немає, хоча вже через 10 років вона нам знадобиться. Ми не продумали, як кажуть атомники, замикаючий цикл цієї енергетики.

Водночас, в Україні накопичено унікальний досвід по використанню атомної генерації. Ми знаємо, як і переробляти відходи, і зберігати паливо.

- Але, попри всі переваги атомної, найактивніше зараз розвивається зелена ...

- Тому, що ми не провели грамотного технічного аналізу — яким має бути співвідношення часток різних видів електроенергетики в загальній енергетичній структурі країни. Повинні бути розроблені умови її експлуатації, модернізації.

Але з'явившийся влітку ринок вибив атомну енергетику з конкурентної боротьби: 10% електроенергії продається на вільному ринку, решта "Енергоатом" змушують продавати за демпінговими цінами. В обставинах, що склалися, у неї немає перспектив. Але ж, якби атомникам допомогли протриматися ще років 20, вони змогли б створити нові заміщуючі потужності — сучасні, безпечні та економічно вигідні.

У нас вистачає електроенергії, щоб забезпечити наше населення та економічно вигідне, енергоефективне виробництво, яке є в Україні. Ми готові це робити за ціною, яку встановить держава. А решту ми повинні мати можливість продавати на вільному ринку, в конкурентному середовищі.

Уряд повинен зосередитися і зрозуміти, що збереження електроенергетики — це серйозна робота.

 

 

- Не можу обійти увагою питання зміни керівництва "Енергоатому". Чи є у Вас своя версія події?

- Я вважаю, що Юрій Недашковський отримав червону картку від уряду за свою принципову позицію. Він уявляє атомну генерацію, як джерело розвитку, як центр, навколо якого викристалізуються сучасна електроенергетика України. Це непопулярна позиція, і щоб її зрозуміти та підтримати, потрібно напружитися.

А час вже йде. Ми не хочемо, щоб наша атомна генерація потрапила в ситуацію Чорнобильської станції, коли станція нічого не виробляє, а тягне гроші і з бюджету, і з усієї Європи, щоб просто забезпечити безпеку.

- Наші білоруські сусіди обіцяють в січні запустити в роботу перший блок АЕС у Ворнянах потужністю 1200 МВт. Чи вплине це якось на український енергоринок, враховуючи питання щодо імпорту електроенергії з Білорусі?

- Історично ми працювали в режимі Радянського Союзу і Східної Європи. У нас були нульові перетоки, але ми допомагали один одному. Коли десь виникав дефіцит, щось у них сталося, щось у нас відбулося, електроенергія передавалася один одному. Але, завдання було, щоб баланс був нульовий. Ніхто нікому нічого не був винен, а підтримка була.

Європа і зараз так працює. А для того, щоб ми могли перейти на європейські стандарти, нам потрібно істотно модернізувати все своє обладнання. На атомних електростанціях регулювання частоти ми вже допрацювали. В цьому режимі випробувана робота блоку Запорізької атомної станції. А з теплових так працює тільки Бурштинська теплова електростанція. Решта 99% потужностей працюють за старими стандартами. І нам потрібно не просто відділятися від Росії, а модернізувати свою енергосистему, щоб працювати з усією Європою. Тоді ми зможемо взагалі відключитися і від Білорусі, і від Росії.

А поки нам потрібно повертатися до старого режиму. У нас є потужності. Зараз, коли ми з вами говоримо, у нас три атомні блоки розвантажені. Два на Запорізькій атомній станції розвантажені на 250 МВт кожен. На Южно-Українській розвантажений блок такої ж потужності. Хоча, ми можемо дати цю електроенергію в систему за вигідною ціною. Але замість цього ми приймаємо 500 МВт з Білорусі та Росії.

Повертаючись до АЕС в Ворнянах — там досить ефективна і надійна станція. Коли її запустять — у Білорусі з'явиться надлишок електроенергії, і, природно, вона буде намагатися його продати. Їм потрібно окупити будівництво якомога швидше, щоб розрахуватися з Росією за кредитами. Тим більше, що в Білорусі інфраструктури атомної немає. Її доведеться закуповувати або в тій же Росії, або у нас.

Боятися білоруського імпорту заздалегідь не варто. Це ті проблеми, які постійно вирішуються в усьому світі. Важливо, щоб інтереси були не політичні, а державні.

- Ви брали участь у будівництві Хмельницької АЕС. На Ваш погляд, яка доля очікує 3-й і 4-й енергоблоки? Чи вийде знайти інвестора, як того хоче міністр?

- Питання в тому, як їх будуть добудовувати - за старою схемою або вже оновленою. Коли я займався цим проектом, ми хотіли завершити його модернізацією до найсучаснішого рівня 3+. І це були б уже заміщуючі потужності на зміну застарілим блокам перших станцій. А найголовніше, в ті часи, до цих блоків був великий інтерес у шведів і німців. Вони тоді відмовлялися від атомної енергетики і шукали заміщуючі потужності за прийнятною ціною. Було виконано аналіз проекту, за яким збирали 3 і 4 блок. Я особисто брав участь, коли працював в парламенті, в переговорах і з німцями, і з шведами. У них не було претензій з безпеки, вони готові були купувати у нас електроенергію з Хмельницької АЕС.

Але в той час у нас утворився дефіцит електроенергії в центрі України і ми протягнули лінії туди. Скінчилося тим, що німці пішли, вирішивши взагалі відмовитися від атомної електроенергії, а шведи так і не прийняли ніякого рішення. Можливо, з ними можна відновити переговори. Знаю, що Енергоатом також вів переговори з поляками. Вони хотіли закуповувати цю електроенергію у нас і перепродувати її далі на Захід, тим же німцям, наприклад.

Тобто головне питання - знайти покупця електроенергії, яку вироблятимуть ці нові блоки. Знайдемо покупця, інвестор сам з'явиться.

Це серйозна робота, і Недашковський досить далеко в ній просунувся. Безглуздо не використовувати його досвід для розвитку цієї лінії. Будь-якому новачкові потрібно кілька років для того, щоб він глибоко увійшов в цю сферу.

- В кінці листопада НАЕК Енергоатом і «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (СхідГЗК) уклали контракт на постачання уранового оксидного концентрату в 2020-26 рр. До цього СхідГЗК то приєднували до НАЕК Енергоатом, то скасовували це рішення. Що там все-таки відбувається?

- Швидше за все, це були завищені очікування від перспектив по розробці уранового родовища. Ми вірили, що будемо виготовляти власне паливо з цього урану. Але професійних менеджерів, готових за це взятися, не було. В результаті, ми весь час недоінвестували, недовкладивалі гроші в цей проект. Якщо воду лити тонкою цівкою, річка не вийде, все піде в землю. Так і тут. Інвестиції пішли, а ГЗК так і не довели до сучасної рентабельності, до сучасного рівня конкурентоспроможності. Тому цей урановий концентрат надзвичайно дорогий. І оскільки ціна на ядерне паливо, яке ми беремо у Росії й американського Westinghouse більш-менш фіксована, то ці організації відмовилися купувати урановий концентрат у СхідГЗК, щоб не працювати собі в збиток. В результаті, комбінат опинився під загрозою закриття, з усіма наслідками. Там навіть на зарплати коштів не вистачало, не кажучи вже про реабілітацію відпрацьованих родовищ.

СхідГЗК зараз, як валіза без ручки, нести дорого і незручно, але потрібно. Так, була ідея передати його під управління Енергоатому, хоча для такої компанії не властиво мати власні рудники під видобуток урану. В Енергоатомі сподівалися, що запрацює нормально організований Енергоринок і з'явиться можливість, що називається, довести підприємство до розуму. Але все склалося інакше, і компанія відмовилася забирати СхідГЗК.

А зараз Енергоатом силовим методом змушують купувати дорогий вітчизняний урановий концентрат і вже зі збитками продавати його до Росії та Європі. Ось така економіка, яка довго знову не протримається.

Всі ці проблеми говорять про одне — Україні необхідно створити своє комплексне атомне відомство, яке б професійно розробляло державну політику в галузі використання атомної енергії, планувало на 50-70 років наперед діяльність атомників, підтримувало науку. Без цього ми неминуче перетворимося в країну, яка може тільки експлуатувати наявні атомні блоки. А створювати нові конструкції, нові системи паливного циклу вже не зможемо.

 

Теги: Кабмін, контракти, АЕС, НАЕК "Енергоатом", законодавство, електроенергія, НКРЕКП, мінекоенерго, ЛЕП, ринок електроенергії, ЗАЕС

Читайте також

Повітря на планеті повинно стати чистішим: як IМО бореться за зниження викидів у морській галузі
Роман Сторожев: Газовидобувна галузь у 2020 році буде розвиватися в непростих умовах
Глава Укргідроенерго: Надприбутку в нас не було