Євген Палєнка: Єдиний спосіб врятувати український газовидобуток – боротися за зниження вартості підйому газу

Коли галузь штормить на всіх рівнях – від місцевого до світового, і незрозуміло, кому вірити і кого слухати, найліпше, що може зробити журналіст – поговорити з кимось, хто має досвід і може собі дозволити спостерігати за ситуацією зі сторони. Євген Палєнка ー ексфіндиректор державної компанії Укргазвидобування. До приходу в 2018 році у держсектор він більше 20 років займався фінансами і управлінням в приватних міжнародних і українських газодобувних компаніях ー JKX Oil and Gas plc (ПГНК і Южгазенерджі), ГК Smart Energy, Regal Petroleum plc.

 – Давайте відразу поговоримо про останні події. Згідно опублікованих результатів ревізії Держаудитслужби, через фінансові порушення в НАК, втрати державного бюджету склали 75,5 млрд гривень. Держаудитслужба спочатку відмовилася від цих даних, а потім передала їх до СБУ. Сам Нафтогаз заявив, що все неправильно ー і як порахували, і як інтерпретували результати. На Ваш погляд ー хто правий?

– Я думаю, що в частині нарахування резервів мова про жодне зникнення грошей не йде. Є розбіжність в методах і підходах.
Є міжнародні правила бухгалтерського обліку МСФО, що дають менеджменту компанії величезну свободу дій у визначенні облікової політики та в ухваленні рішень щодо  звітності. З іншого боку, всі державні компанії в Україні зобов'язані вести бюджетування та облік відповідно до регламентних документів Міністерства фінансів і Міністерства економіки, плюс враховувати особливості вимог по податках. А вони в свою чергу визначають підходи до використання МСФО.
Від державних підприємств очікується, що результати їхньої роботи не відрізнятимуться більше, ніж на 10% від закладених у річному фінансовому плані. Логічно, що звіт про результати повинен готуватися за тією ж методологією, за якою складався і затверджувався сам фінплан. А в даному випадку облік вівся за методами МСФО в розумінні менеджменту, а у фінплані не було закладено нарахування резерву боргів. Можливо, було не визнання певних транзакцій як доходу, що МСФО дозволяє, а нормативи Мінфіну і Мінекономіки немає.

У цій ситуації є чотири сторони. Є менеджмент НАКу, як сторона, яка робить фінзвітність. Є аудитори Deloitte, які його перевіряють, верифікують. Є Наглядова рада НАК, яка затверджує випуск такої звітності. І є акціонер ーдержава-користувач звітності.

Що сталося насправді: держаудит, який було проведено, ー це аудит, проведений акціонером. І висновки акціонера не збігаються зі звітністю, яку підготував менеджмент, підтвердив Deloitte, і за яку проголосувала Наглядова Рада.

Виходячи з мого досвіду роботи в публічних компаніях, акції яких котируються на біржі, послідовність дій при отриманні такого негативного документа від аудиту акціонера або іншого державного органу повинна б бути іншою.

Перше, коли такий документ було отримано, компанія повинна була б одразу про нього повідомити і заявити, що вивчатиме документ і надасть коментарі після професійного вивчення. Це правило доброго тону і елемент відкритості. І винесення таких питань у публічну сферу, за правилами міжнародного бізнес співтовариства, повинно робитися самою компанією до того, як інформацію буде опубліковано  третіми особами.
 
Другий момент ー Аудиторський комітет вивчає питання і робить доповідь для Наглядової Ради, за результатами доповіді аудиторського комітету Наглядова рада може запросити цих державних аудиторів і попросити їх зробити презентацію отриманих висновків. Щоб Наглядовій ради було зрозуміло ー це розбіжність у підходах і методологіях обліку акціонера, або дійсно щось серйозне. А менеджмент повинен мати можливість відстоювати свою позицію. І після того, як всі думки висловлені, кожен член Наглядової ради повинен прийняти і зробити публічним своє рішення: чи вважають він або вона позицію менеджменту правильною, погодитися з висновками державних аудиторів або висловити свою окрему думку.

– Але Нафтогаз ー державна компанія. Там не могли не знати, що до них може прийти держаудит і буде їх перевіряти за своїми нормативам. Чому не зробити, наприклад, одночасно український і міжнародний варіанти?

– Я б не розділяв український і міжнародний варіанти. Облік за МСФО ー стандартний. Але є певні нюанси, які вимагає Мінекономіки і Мінфін, правила оподаткування. Чому не врахували цей момент, я не знаю, ー тут питання координації роботи фінансової і бухгалтерської служб, врахування певних особливостей оподаткування при підготовці облікової політики. Наприклад наступною проблемою може стати окремий облік газу для цілей ПСО. 1 травня може закінчитися режим ПСО для ТКЕ, і до цього моменту НАК повинен реалізувати ТКЕ весь газ, який купувався як газ ПСО з відповідними податковими особливостями. Якщо цього не відбудеться, то, наскільки я розумію законодавство, у НАКу не буде права на реалізацію цього газу на вільному ринку, так як рента при видобутку цього газу сплачувалася УГВ за окремою ставкою.

Якщо говорити про ті збитки, які НАК задекларував за 6 місяців, напевно, ці збитки об'єктивні. Але можна було до публікації піврічного звіту подати якусь інформацію про підготовлюваний нарахуванні резерву заборгованості та можливі наслідки, готувати громадськість до того, що результат буде негативним. Показати такі збитки відразу, без певної інформаційної підготовки, ーце трохи шокувати всіх стейкхолдерів.

– Наскільки з цими подіями може бути пов'язане порушення кримінальної справи за звинуваченням у державній зраді проти керівництва Нафтогазу?

– Відкриття кримінальної справи в Україні ー це формальна процедура за будь-яким актом перевірки, який перевищує 1 млн гривень. Я б не розглядав його як окрему частину процедури перевірки.

До компанії є велика зацікавленість ー кожен громадянин України є її акціонером. Природно, всім цікаво, що там відбувається, тому інформування важливо. І коли нараховувалися резерви, робилися ці проводки, напевно, можна було б дати прес-релізи, в яких сказати: ось, дивіться, газ у нас забирають, але оплату за нього ми не можемо отримати, це рішення уряду, що ми повинні постачати газ без надії отримати гроші, і наслідки будуть такі-то. А це все гроші, які знайдуть своє відображення у фінансовій звітності зі знаком мінус. І тоді очікування у акціонера напевно були б іншими.

– Одним з наслідків опублікування результатів аудиту НАК назвав те, що не відбувся випуск бондів …

– Залучення позикового капіталу, включаючи випуск бондів для видобувних компанійー це дуже ризикований захід. Можна залучати позиковий капітал для фінансування інфраструктурних проектів з мінімальними ризиками і зрозумілою економікою. Випуск бондів для поповнення оборотного капіталу або фінансування розвідувального буріння є дуже ризикованим. Видобувні компанії використовують такий дорогий інструмент тільки в крайніх випадках. Для того ж JKX погашення бондів було однією з найбільших і небезпечних проблем і гальмом розвитку останні 4 роки. Тож видобувним компаніям потрібно планувати фінансування високоризикованих проектів з буріння і розвідки тільки за рахунок власних коштів або коштів акціонерів, але не позикового капіталу.

УКРГАЗВИДОБУВАННЯ

– Останні півроку словосполучення «впустили видобуток» звучить дуже часто. Нафтогаз, в свою чергу, стверджує, що показники вдалося утримати. Так впустили чи ні?

– Тут треба дати визначення видобутку. Раніше всі дивилися на так званий валовий видобуток, який включав в себе і обсяг газу, який видобутий і проданий за гроші, і обсяг газу, який використовувався всередині і розраховувався, але не враховувався лічильниками. Команді Фаворова вдалося переконати НАК прийняти колективне рішення і зараз відстежується тільки обсяг газу, який продається ー товарний газ. Звичайно, за обсягом він менше, ніж валовий.
З того, що я бачив і бачу, не можна сказати, що видобуток товарного газу різко впав. Він знаходиться в межах природного падіння, плюс додатковий видобуток. Але родовища виснажені, і крива йде вниз. І дива не буде. Імовірність відкриття великих нових родовищ в Україні практично дорівнює нулю. Тому всі зусилля повинні зосередитись на найбільш оптимальних розробках існуючих запасів.

– Новий проект у Львівській області вписується в цю стратегію?

– Це проект інтенсифікації видобутку з румунською компанією Expert Petroleum. Родовище віддається приватному інвестору і він на свій страх і ризик може вкладати гроші в інтенсифікацію видобутку. Якщо у нього щось вийде, УГВ платить йому за цей газ певні премії. А якщо не вийде, інвестор втратить свої гроші.

– Чим так приваблива Львівська область, що інвестор туди пішов?

– Напевно, вона найменш приваблива для Укргазвидобування. Там дуже низький видобуток, і ці родовища, і обсяги видобутку не були серйозними для УГВ. Тому їх віддали інвестору, може бути, що-небудь і вийде.

У інвестора є величезна перевага: він може дуже швидко, практично миттєво, робити закупівлі, застосовувати нові технології. А УГВ має йти через Prozorro, через всі конкурси, і це шалено довго.

У приватних компаніях у мене були ситуації, коли від замовлення до поставки на майданчик проходило 72 години. У УГВ, при дотриманні всіх процедур, це займає півроку. А нафтогазова технологія вимагає іноді миттєвих рішень і дій.

– Нам читачі пишуть, що місцеві жителі незадоволені цим проектом, побоюються , що через використання технології гідророзриву їхні будинки підуть під землю.

– Не думаю, що там гідророзрив буде основним інструментом інтенсифікації видобутку. Якщо геологічна структура передбачає приріст видобутку за допомогою гідророзривів, то і УГВ цим займалося б. У Expert Petroleum досить кваліфіковані фахівці, щоб не допустити проблем. УГВ є ліцензіатом, тому в будь-якому випадку несе відповідальність. Не думаю, що якісь роботи, які можуть нести якусь загрозу для навколишнього середовища, були б підтримані будь-якою видобувною компанією-ліцензіатом. Це більше питання емоцій.

– Як Ви ставитеся до думки, що УГВ банкрутують спеціально? Компанію не випускають на біржу, а Нафтогаз, прагнучи завоювати ринок поставок для населення, закуповує газ за мінімальною ціною ...

– Я б не говорив, що УГВ банкрут. З того, що я зараз читаю в пресі, видно, що ухвалюється рішення про те, що не всі проекти УГВ матимуть позитивну економіку, ставляться інші цілі. Але це означає, що повинно бути якесь зовнішнє, безповоротне джерело фінансування. І для мене це досить дивно, тому що в бізнесі такого джерела просто немає. Ніхто не готовий просто віддати гроші і натомість отримати незрозуміло що.

А стосовно ціни на газ ー гарне питання. Якби УГВ і Укрнафта виходили зі своїми обсягами газу на ринок повністю, то, може бути, і ціна газу була нижчою в Україні. Тоді це був би справжній ринок, конкурентний. А так ціна газу для населення (4700 грн / тис.куб.м. з ПДВ, без урахування транспортування - Ред.) була нижчою, ніж ціна за ПСО того ж НАКу для теплоенерго в жовтні (5374,1 грн/тис. куб. м без урахування ПДВ і транспортування - Ред.). Виникає питання – що є ринок: 4700 або 5374?. Взагалі було б напевно дуже корисно, якби УГВ і Укрнафта конкурували між собою, як за покупця газу, так і по ефективності видобутку. Це було б дуже здорове явище для галузі.

– Обидві цифри далекі від рівня собівартості для газодобувних компаній. Минулого року, коли ціна була на рівні 5200 грн, представники газодобувних компаній говорили, що вже не виходять на окупність.

– Не зовсім коректно використовувати поняття собівартості. Це термін з бухобліку. Газовидобувні компанії рахують вартість підйому газу ー сюди входять і вартість ліцензії, і витрати на розвідку, сухі свердловини, весь комплекс витрат, які не завжди лягають на собівартість по бухгалтерії, але несуться компаніями, і іноді відразу відносяться на збиток.

Вартість підйому газу в Україні коливається від 50 до 120 доларів за тисячу кубометрів. І це без урахування ренти і ПДВ. При такій вартості українські газовидобувачі починають програвати альтернативним поставкам з Катару і США.
І єдиний спосіб змінити ситуацію ー почати боротися за зниження цієї вартості. Потрібно думати про те, як застосовувати нові технології, які дорожчі самі по собі, але дозволяють зменшити витрати на одиницю видобутку. Треба фундаментально переглядати весь процес розробки родовищ, і саме з точки зору економіки для того, щоб український газ став конкурентним за ціною зі світовим ринком.

Це дуже неприємне завдання для видобувачів. Я отримав багато критики і в Фейсбуці у себе, і в обличчя мені говорили, що ти хочеш людям заробітки знизити і т.д .. Я кажу, дивіться, якщо газ з Катару, який коштує на місці менше 30 доларів, транспортувати в Європу, то на вході в Україну він може коштувати 120 доларів. А в Україні тільки вартість самого газу буде 100, плюс 29% ренти - вже 130. І якась маржа ж потрібна.

У цій ситуації газовидобувачі і сервісні компанії знаходяться в одному човні. І ті, і інші хочуть вижити, і хочуть працювати. На мою думку потрібно об'єднувати замовлення, щоб сервісні компанії мали чіткий план замовлень на найближчий рік, два, три. І, маючи такий план, вони могли б давати нижчі ціни за своїми роботами. А замовники, в свою чергу, дуже чітко організовували роботу, щоб не було простоїв, знижувати вартість видобутку газу.

– Не може так статися, що в Україні залишаться тільки великі іноземні сервісні компанії, у яких є власні оборотні кошти на те, щоб оновлювати обладнання та працювати за прийнятними цінами, а українські компанії, не маючи такої можливості, змушені будуть піти з ринку?

– Залучення будь-яких засобів пов'язано з наявністю проектів з позитивною економікою. Якщо такі проекти будуть, тоді і українські, і міжнародні компанії будуть в них брати участь. А якщо проекти будуть з негативної економікою, то ніхто не захоче в цьому брати участь. Хоча, можливо, українські компанії залишаться. У західних є певні вимоги щодо маржинальності, по прибутковості, і вони будуть йти. А наші будуть намагатися працювати навіть в таких умовах.

– І, все-таки, з Вашої точки зору, чи вийде коли-небудь УГВ на відкритий ринок?

– Мені б хотілося, щоб УГВ стала компанією з акціями, що котируються на одній з провідних фондових бірж. Це було б корисно не тільки для УГВ, але і для інших українських компаній, якщо б вони вийшли на міжнародні ринки капіталів, продавали там свої акції. Ринки приносять певні стандарти роботи, правила і політики, дуже корисні для роботи в компанії і з точки зору їх відкритості, і боротьби з корупцією. Було б дуже гарно.

– В якому напрямку сьогодні рухається Укргазвидобування?

– На мій погляд, УГВ зараз рухається за планом, закладеному в програмі «Тризуб». Адже там було не три, а чотири напрямки розвитку. База «Тризуба» ー це існуючі родовища і оптимізація поточного видобутку.
Основний проект в ній ー це негайна модернізація інфраструктури. Близько 40% базового видобутку залежить від стабільності роботи інфраструктури: компресорних станцій, трубопроводів. Частина з них знаходяться в суперкритичному стані, і щоб не втратити поточний видобуток, потрібна їхня негайна заміна і модернізація, а це ー серйозні вкладення.

Для ухвалення правильного рішення необхідно зробити незалежну техніко-економічну оцінку, так званий feasibility study, яка б підтвердила правильність технічного рішення, економічні параметри і прибрала б потенційний корупційний ризик при закупівлі обладнання. Після цього вже йде сам проект.

Думаю, колеги займаються цим, і вже поставили інфраструктуру в пріоритет. Наскільки я знаю, вони дуже серйозно над цим питанням працюють.

Що стосується «Тризуба» ー один з напрямків, по надглибокому бурінню, було неправильно інтерпретовано в ЗМІ. Глибоке буріння проводиться і в Укргазвидобуванні, і в приватних компаніях. Там є свердловини 6000 м і глибше, вони бурились і буряться, це нормальний процес.

У програмі ж мова йшла про розгляд перспективи великих глибин на виснажених родовищах, де видобуток вівся з глибин до 4 тисяч метрів. Таких, як Шебелинка, в першу чергу. Це технічно вимагає більш серйозного підходу ー  бурити доведеться через посаджений тиск.

Зараз на Шебелинському родовищі знаходиться в бурінні свердловина 888. Як на мене, то це навіть не проект по бурінню свердловин, а науково-дослідна робота, яка дасть дуже серйозну інформацію про родовище, і підкаже, як далі розвивати не тільки Шебелинське родовище, але інші родовища регіону Донецько-Дніпровської западини.

Друга частина «Тризуба» ー це газ щільних порід. Це вимагає більш серйозних капіталовкладень, проведення гідророзривів, більш складних технологічних підходів. Такий газ дорожчий у видобутку, тому що витрат більше, а видобуток падає швидше, ніж зазвичай.

Третій напрям ー це шельф, на якому потенційно можуть бути поклади. Але тут треба розуміти, що морський видобуток набагато дорожче, ніж на суші. І інвестиції ризиковані. JKX в 90-ті роки пробурило свердловину на родовищі Дельфін і не отримало комерційного видобутку газу. На такі проекти потрібно розумно залучати досвідчених партнерів.

З того, що я бачу в публічному доступі, колеги рухаються у всіх цих напрямках, і досить активно, щиро бажаю їм успіхів.

– Що стосується необхідності оновлення та розвитку газовидобувної інфраструктури. Сьогодні деякі експерти ставлять це вашій команді в провину, стверджуючи, що нове обладнання в таких обсягах було не потрібно, ці закупівлі робилися в інтересах якихось олігархів. І зараз тільки оренда складів для зберігання труб вимиває щомісяця понад 2 мільйонів гривень з коштів компанії.

– Коли я прийшов в УГВ, на складах була велика кількість залишків, іноді дуже старих, не всі з них ефективно використовувалися. Нафтогаз на рівні групи застосовував дуже серйозні заходи для того, щоб це виправити. Були проекти, які пов'язані з оптимізацією залишків і правильним управлінням. Але такого, щоб закуповувалося щось, що просто клали на склад і воно там лежало мертвим вантажем, не пам'ятаю.

Була велика закупівля 20 бурових верстатів, і вони майже всі працюють. Чи потрібно це було робити чи ні, це інше питання. Бурові верстати закуповуються, коли для них є план роботи на наступні 20 років. Сьогодні їхнє завантаження може бути під питанням.
Мене вчили, що видобувна компанія не повинна купувати бурові верстати, простіше наймати компанії, що спеціалізуються на бурінні. Але було ухвалено таке рішення. І ці верстати ー це величезна інвестиція, яку потрібно думати, як повертати, а за частину верстатів треба ще заплатити.

Зараз-то просто критикувати рішення, які ухвалено раніше. Але на той момент було очікування щодо запасів, очікування щодо програм робіт. І під ці очікування були куплені верстати. Ситуація змінилася, Brent торгується близько 40 доларів, і в світі працює найменша кількість бурових верстатів за останні кілька років.

– Якщо відволіктися від України, з Вашої точки зору, як на нашу газовидобувну галузь впливають світові тенденції? Що на неї чекає в найближчій і середньостроковій перспективі?

– Важливо уточнити, що зараз газ став товаром, абсолютно незалежним від нафти. Якщо раніше газ історично торгувався в прив'язці до нафтових котирувань, то зараз нафта і газ ーокремі товари з різними тенденціями.
Світові нафтові компанії сходяться в тому, що пік споживання нафти або пройшов, або проходить. І далі ми будемо бачити тільки зменшення споживання нафти. Ціна на нафту очікується в коридорі 40-60 доларів, не вище. Відповідно, необхідності у збільшенні видобутку може не бути.

А ось природний газ став глобальним продуктом завдяки технології LNG, яка дозволяє газ зріджувати і транспортувати морем. Якщо раніше без газопроводу ніяк, то тепер Катар може спокійно постачати газ в Європу, а Америка ще й в Китай, Індію, Японію. Ринок газу став глобальним, він розвивається за своїми правилами. Крім того, спалювання газу не призводить до серйозного забруднення атмосфери.

І якщо Європа зменшує споживання газу під напором зелених технологій, то Індія і Китай будуть його збільшувати, або намагатися якось балансувати. Але потрібно розуміти, що ціна газу буде коливатися від 100 до 200 доларів.
В Україні зараз маємо унікальну ситуацію, коли і в Україну можна завести газ, і з України в Європу. Тобто, Україна стала частиною європейського газового ринку. Важливу роль в цьому зіграла можливість зберігання газу в режимі митного складу в сховищі. Світ змінився, це вже призвело до того, що ціна газу в Україні буде формуватися з урахуванням запасів в сховищах в Україні, вона вже не буде завжди Хаб +, вона може бути Хаб -. Якщо газ вже в Україні, і йде падіння ціни, то його вигідніше продати в Україну, ніж платити за транспортування в Європу і продавати там.

І це теж треба видобувним компаніям враховувати. Не можна вже просто подивитися на ф'ючерси в Амстердамі, побудувати криву, додати транспортування і сказатиーось вам прогноз ціни на газ в Україні, це так уже не працює. Моделі повинні бути більш складними. Безперечно враховувати ф'ючерси за основними хабам, а й враховувати вартість транспортування до України, і запаси газу в сховищах України, розуміння, яка частина цих запасів може бути поставлена ​​тільки в режимі ПСО до 1 травня 2021 року, вплив структури запасів газу в сховищі на ціноутворення  найближчими місяцями. І треба не забувати, що з травня по вересень видобуток газу в Україні більше, ніж споживання. Тобто, ризиків багато і видобувні компанії повинні бути, напевно, дуже акуратними з прогнозуванням, моделюванням.

РИНОК ГАЗУ

– Третій місяць в Україні функціонує відкритий ринок газу для населення. При цьому держчиновники продовжують виступати з заявами на кшталт «підстав для підвищення тарифів немає». Це політична риторика або є ймовірність повернення «ручного управління»?

– Дуже важливо, що це відбулося. Ринок газу для населення ー це до 10 млрд куб. м газу в рік, це майже третина ринку газу України. Почалася суперконкурентна боротьба, і я дуже сподіваюся, що ця боротьба виллється в дві речі.
Перше ー ціна газу для населення, і потенційно для ТКЕ, буде справедливо ринковою. І другеーнаселення отримає сервісну послугу при споживанні газу.

Зараз на ринку не вистачає саме сервісу. Я б хотів, щоб за газ можна було сплатити швидко і просто, щоб на мій дзвінок в газову компанію там миттєво хтось брав трубку, що мені швидко лічильник перевіряли і т.д. Те, що з'явилася конкуренція за споживача, це супер здорове явище для економіки ー буде формуватися конкуренція і за ціною, і за якістю послуги, що надається.

– Але у Нафтогазу є Укргазвидобування і з ним неможливо конкурувати...

УГВ і Укрнафта можуть продавати весь свій газ на біржі, на умовах передоплати або з використанням банківських гарантій платежів. А вже Нафтогаз або інші будуть його купувати і конкурувати за споживача за допомогою послуги, а не тільки за допомогою ціни на газ. Без цього складно говорити про реальну ринкову ціну на газ в Україні.

Важливо, що населення зараз стало частиною ринку, і цей ринок дуже швидко еволюціонує, дуже сподіваюся, що в 2021 році до цього ринку приєднається і ТКЕ.
Логіка розвитку ринку газу така, що видобувачі повинні займатися своєю справою, добувати газ і його продавати. А компанії, які займаються постачанням, повинні купувати газ і додавати до нього послугу. І за рахунок цього конкурувати за споживача.

ПРО РІЗНИЦЮ В ПІДХОДАХ І ФІЛОСОФІЇ

– Ви двадцять років працювали в приватних компаніях. А потім зважилися прийти на держпідприємство. Ще ризикнете з держпідприємством, або тепер тільки в приватний бізнес?

– Що мене засмутило ув великому держпідприємстві ー ти дуже швидко починаєш спочатку аналізувати якісь політичні моменти, кримінальну відповідальність, а потім говориш про бізнес. А я відпрацював 20 років в приватній компанії, де важливо говорити про бізнес-рішеннях безпосередньо, дуже швидко, і не хвилюватися, кого це може образити. ВУ УГВ я доповнив свій досвід практикою роботи в умовах масштабного державного підприємства, але мені зараз треба відновлюватися в бізнесі і бізнес мисленні.

– Але і в приватних компаніях філософія бізнесу може бути різною. І у команди Фаворова, і у тих, хто прийшов їй на зміну, за плечима десятки років роботи в приватних іноземних компаніях, але навіть в публічному полі видно наскільки вони різні.

– Думаю, що так і є. Підхід, який був у Андрія Михайловича і у виконавчого директора Стіва Болдуіна, ー це така абсолютно американська відкритість. Говорилося публічно, говорилося відкрито про проблеми, про той же товарний газ і ситуацію з різницею між товарним газом і валовим видобутком.

У великих компаніях є певна кількість внутрішніх процедур по будь-яким публічним заявам, і ці процедури утримують співробітників від коментарів. На різні питання повинні відповідати різні люди, щоб відповісти правильно.

На мій погляд, потрібно посилити освітню роботу, пояснювати певну інформацію людям. Видобуток нафти і газу пов'язанийа з населенням, з орендою землі, з тими ж гідророзриву, крім того, видобувні компаніїкомпаніїї, і в тому числі УГВ є великими платниками податків і дивідендів. Можна простою, доступною мовою розповідати, пояснювати людям, що якщо ви або облгази не заплатили за газ, то ці гроші в кінцевому підсумку не надійдуть до бюджету.

Теги: газ, Нафтогаз, законодавство, ТОПменеджмент, видобуток газу, ціна

Читайте також

Акциз для ВДЕ, впровадження REMIT та регулювання стораджів: яких рішень чекає енергетика від ВР
Без вугілля та світла: якою може бути зима в Україні
Висновок з оцінки впливу на довкілля: юрист назвав основні помилки при отриманні