Потрібно забути наші зелені обіцянки: Борис Костюковський про проблеми енергетики України, плани на ENTSO-E та аварії на ТЕС ДТЕК

Енергетика України увійшла до одного з найскладніших та найцікавіших періодів за останні роки. Навіть за відсутності серйозних морозів Укренерго вже двічі зверталося за аварійною допомогою до сусідніх країн. При цьому керівництво галузі стримано запевняє, що все під контролем, а опалювальний сезон ми закриємо за рахунок АЕС. Паралельно приватна генерація нагадує «хто вдома головний» і хто везе в країну вугілля – хоча до неї самої є питання щодо аварійності на ТЕС та низьких запасів палива.

На те, що відбувається зараз, Україна «працювала» багато років, і лише дивом раніше уникала масових блекаутів, упевнений науковий директор ГО «Бюро комплексного аналізу та прогнозів», екс-начальник відділу з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей НЕК «Укренерго» Борис Костюковський.

В інтерв'ю Kosatka.Media він поділився думкою, чи зможе Україна нормально пройти опалювальний сезон, чи свідомо «обвалював» ДТЕК енергосистему, і чому переймати досвід передових країн Європи в енергетиці для нас може виявитися не найкращим рішенням.

Про стан енергетики

  • Як ви можете охарактеризувати поточну ситуацію в енергетиці? «Все валиться з рук» чи є контроль?

У опалювальний сезон 2021-2022 років Україна увійшла з вкрай низькими запасами вугілля на складах теплових електростанцій (ТЕС), запасами газу в підземних сховищах, які нижчі за рівень попередніх років, а також з високими цінами на імпорт цих енергоресурсів. До цього додалися проблеми з імпортом вугілля з Росії та Казахстану. РФ блокує ці поставки і не хоче продавати нам електроенергію.

Також цього року більш ніж реальною буде проблема так званих «недотопів», коли температура теплоносія не забезпечує комфортної температури в приміщеннях, що опалюються централізовано. Теплокомуненерго намагаються використовувати для опалення якнайменше газу, бо розуміють платоспроможність споживачів і не бажають збільшувати і без того величезні борги перед Нафтогазом.

Для газових теплоелектроцентралей (ТЕЦ) ціна природного газу для виробництва електроенергії та постачання тепла не для населення ринкова. Це понад 30 грн за один кубометр. Природно, що за таких цін на газ вартість виробленої цими ТЕЦ електроенергії буде вищою за граничні ціни на ринку, що робить їхню роботу збитковою.

Прийнято рішення про впровадження нової додаткової послуги – плату за доступну потужність для Київських ТЕЦ №5 та №6, а також Харківської ТЕЦ №5 та газомазутних енергоблоків ТЕС (з яких реально можна запустити, швидше за все, лише два блоки на Трипільській ТЕС сумарною потужністю 0,6 ГВт). Це забезпечує можливість їхньої беззбиткової роботи та знижує ризики необхідності відключення споживачів.

Але це рішення, по суті, є перекладанням на споживача та генерацією прорахунків під час підготовки до опалювального сезону влади всіх рівнів. Справа в тому, що ціну за дорогу електроенергію сплатить споживач і, як це не парадоксально, генерація. Це пов'язано з тим, що ця додаткова послуга оплачується оператором системи передачі (ОСП), функції якого виконує Укренерго, з тарифу на оперативно-диспетчерське управління, який оплачують як споживачі (крім фактично населення), так і генерація. Практично це рішення запускає зростання цін на електроенергію для всієї традиційної генерації, оскільки вони закладатимуть у ціну виробництва електроенергії цей тариф, що вже зріс. Наскільки безболісно наш бізнес та бюджетна сфера зможе пережити зростання цін на електроенергію, покаже час, але зростання цін на товари та послуги нам буде гарантовано.

Окрім газомазутних ТЕЦ, які підпадають під дію нової допоміжної послуги, є й інші газомазутні ТЕЦ, робота яких є збитковою за цієї ціни на газ. Вони не працюють – з усіма наслідками для теплопостачання населених пунктів, які вони обслуговували. Так, потужність ТЕЦ при покритті графіків електричних навантажень (ГЕН) у 2020 році на цей час була на рівні 2-2,5 ГВт, а на сьогодні вона становить 1-1,5 ГВт.

Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) знижують температуру теплоносія, щоб зменшити платіжки за тепло і т.д. і т.п. Але щойно вдарять морози, при ледве теплих батареях всі захочуть увімкнути обігрівачі. Навантаження у мережах зросте, а вони у нас старі. Можуть бути аварії і є ризик повторити аварію в Алчевську, коли через аварію на центральній котельні зупинилася подача тепла в будинки, без якого через морози в будинках полопалися труби опалення і близько місяця місто було без тепла.

Читайте також: Олексій Хабатюк: Ми потрапили в ідеальний енергетичний шторм

Про необхідність аварійної допомоги

  • Наскільки була потрібна аварійна допомога з Білорусі та Словаччини, за якою Україна вже двічі зверталася з початку листопада?

Звичайно, вона була потрібна. Якби її не було, було б відключення споживачів. При дефіциті потужності в енергосистемі країни системний оператор має єдине рішення – обмежувати споживача.

  • Чи це означає, що ми тепер будемо регулярно купувати білоруську електроенергію?

День на день в енергосистемі не доводиться – і з погляду навантаження, і палива, і аварійності блоків. Якщо нічого не покращає, це стане неминучістю. Якщо ми не зможемо імпортувати електроенергію за контрактами, то до певного моменту оператор енергосистеми звертатиметься за аварійною допомогою.

Аварійна допомога коштує чималих грошей. Минулого року вона коштувала близько 36 євроцентів за кіловат (приблизно 11 гривень). Якщо для когось це низька ціна, то я так не вважаю.

  • Нагадайте, будь ласка, коли востаннє Україна отримувала аварійну допомогу нашій енергосистемі?

Вона була у 2020 році, якщо не розглядати її отримання цього року. Але основну роль e балансуванні енергосистеми грав імпорт. Але він йшов не тоді, коли електроенергія була Україні найпотрібніша – на максимумі споживання, – а в той час, коли це було зручно сусіднім енергосистемам. Її давали вдень і після 10 години вечора – коли у нас проходив пік.

І нам доводилося спрямовувати імпортну електроенергію вдень на гідроакумулюючі станції (ГАЕС), щоб вони за її допомогою закачували воду у верхні басейни, а вже в години пікового споживання використовували для вироблення електроенергії.

  • Наскільки критичні, на вашу думку, обмеження на перетікання електроенергії та імпорт вугілля з Росії?

Ми балансуємо нашу енергосистему за рахунок того, що ми є членами величезної енергосистеми, з якою працюємо в паралельному режимі. Самі себе ми збалансувати не можемо, ми не маємо резервів, які можна швидко задіяти в достатній кількості. Причому зростання частки АЕС у покритті ГЕН загострює проблему дефіциту резервів, витісняючи з балансу ТЕС, і зумовлює необхідність обмеження потужності вітрових електростанцій (ВЕС) вночі. При цьому електроенергію, що не вироблена ВЕС, ми оплачуємо за «зеленим» тарифом.

Якщо у нас «вивалився» гігаватний енергоблок АЕС, а ми працюємо ізольовано, у нас «полетить» частота у мережі. Якщо вона впаде до 49,2 Гц і нижче, у нас масово відключатимуться споживачі. Де ми візьмемо цю потужність, щоб аварійно не відключати споживачів, якщо немає перетоків із Росії?

Взимку енергосистему легше балансувати – значно менше генерації сонячних електростанцій (СЕС), яка виробляє електроенергію протягом доби вкрай нерівномірно. А коли вона є, потужність за годину може змінюватися на 2,5 ГВт – то є сонце, то йоо немає. Сонце знижується – нам потрібно за годину «підняти» 2,5 ГВт потужності Це дорівнює десятку блоків ТЕС. Коли сонце піднімається, картина зворотна.

Те саме й із залежністю від вугілля. Багато наших ТЕС було спроектовано під вугілля марки АШ (низькореакційне). Але після 2014 року на території, яку контролює Україна, не залишилося жодної шахти, на якій добувають АШ. Після розриву економічних відносин з тимчасово-неконтрольованими територіями (ТНКТ) Донецької та Луганської областей у 2016 році (сенс такого рішення не зрозумілий, тому що підприємства сплачували податки Україні), фактично імпорт низькореакційного енергетичного вугілля з Росії швидше за все реально є «реекспортом» із ТНКТ. В умовах припинення постачання з Росії, з урахуванням того, що на світовому ринку практично немає пропозицій низькореакційного енергетичного вугілля, це критична проблема. Причому дефіцит цих марок вугілля та проблеми Центренерго багато в чому зумовили роботу ДТЕК Енерго обмеженим складом блоків, що є однією з причин підвищеної їхньої аварійності.

Про ймовірність відключень взимку

  • Зараз усі говорять про відключення електроенергії, які можуть статися через дефіцит вугілля на ТЕС. Володимир Зеленський заявив, що їх не буде, тоді як, наприклад, Китай та Індія обмеження запровадили. Чи загрожують вони нам? За яких умов їх вводитимуть?

Я вважаю, що Міністерству енергетики треба було запроваджувати графіки обмеження споживачів ще минулого року, коли ми наближалися до кризової ситуації.

Сьогодні морозів немає, навантаження в системі далеко не пікові, а ми беремо аварійну допомогу. Погляньмо на добовий графік. Наприклад, 2 листопада, коли ми просили допомогу вперше, на піку споживання було 20,3 ГВт. Допустимо, ми включимо ще 3 ГВт на АЕС. Буде 23 ГВт. Але генерація від вугілля стає дедалі меншою. Скільки ТЕС 2 листопада виробляли на пік? 6,6 ГВт. Але що буде, якщо залишиться 4 ГВт? У нас буде «дірка» у 2 ГВт, які закривати нема чим. Питання: якщо Росія нам не дає імпорту, то що нам робити?

Міждержавний перетин між Україною та Росією становить приблизно 2,9 ГВт. Але частину його потрібно тримати вільною, щоб була можливість збалансувати енергосистему. А чи зможемо ми пройти без обмежень? Імовірність пройти завжди існує – що, наприклад, у нас вугілля звідкись з'явиться чи природний газ.

Але минулого року ми багато в чому пройшли за рахунок того, що Центренерго блоки ТЕС запустили на газі. За цей газ вони досі винні Нафтогазу близько 1 млрд грн. За рахунок чого ця компанія зараз купуватиме вугілля, а тим більше природний газ, якщо вона не повернула борги минулого року?

Але це все ймовірності – можливо бути дефіцит 2 ГВт, може 3 ГВт, а якщо аварійно вийде з роботи блок АЕС, то й більше. До цього треба було готуватись давно. Я раніше казав, що треба було відключати споживачів – може, тоді й задумалися б про щось.

У разі введення графіків обмежень в першу чергу страждатиме промисловість, але потім можемо легко дійти і населення. Хоча всіх відключати не будуть. Існує поняття категорійності, згідно якого не відключають водоканали, систему теплопостачання, іншу критично важливу інфраструктуру.

  • Уявімо ситуацію: у нас закінчилося вугілля, ми звернулися за аварійною допомогою. Накопичили вугілля, якийсь час тримаємося на ньому. Але й воно закінчується. Що буде далі? Так і будемо чергувати – аварійна допомога, відключення споживачів, накопичення вугілля, аварійна допомога, відключення...?

Усі працюватимуть «з коліс»: що привезли, те й можемо спалити. Але в нас вічна проблема із залізницею, вагонами. Вугілля може лежати на складах шахт, але перевезти його буде вже проблемою. А не дай боже взимку його ще й замете...

Взимку вугілля просто так у топки електростанцій не подаси. Спочатку його потрібно розморозити в тепляках (приміщення, куди заганяють вагони з вугіллям, щоб нагріти вугілля), потім просушити, відправити в молотилку і тільки після цього спалювати.

До того ж, коли кажуть «у нас є запаси вугілля на 500 тисяч тонн», треба розуміти, що є так звана «підкладка» – вугілля, яке довго лежало внизу і практично перетворилося на землю. Його не спалиш, або щоб спалити, потрібно витратити багато газу на «підсвічування».

Якщо ми дійдемо до ситуації, коли нам потрібно буде відключати споживачів при роботі з коліс, то вона повторюватиметься, поки ми працюватимемо в такому режимі. Ми підемо в мінус і за логістикою вугілля не вистачатиме.

Також потрібно пам'ятати, що довгополуменеве вугілля довго зберігати не можна – припустимо, робити запаси на рік. Воно швидко вивітрюється та втрачає калорійність. І ось уявіть – три роки вугілля може не бути потрібним у великих кількостях, а потім настане рік, коли вугілля потрібно буде багато. І потрібно мати стратегічний запас видобувних потужностей вугілля, щоб гарантовано закривати такі піки. Це дорого, але чи може краще витрачати гроші на це, ніж на зелену енергетику? Тому що не можна бути водночас красивими та розумними.

Читайте також: Відключення світла: коли вас залишать без електроенергії, якщо в Україні закінчиться вугілля

Хто винен у аваріях на ТЕС

  • Коли на початку листопада Україна звернулася за аварійною допомогою, в Укренерго заявили, що дефіцит потужності в ОЕС виник через підвищену аварійність на ТЕС, які належать ДТЕК. У ДТЕК свою провину заперечують. Як на вашу думку – у ДТЕК справді склалася критична ситуація, чи вони свідомо «обвалювали» енергосистему?

Не варто намагатися сьогодні звинуватити когось за зрив накопичення вугілля, аварійність блоків – все це було прогнозовано. Всі ці ризики були прописані торік у Звіті з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей – і що паливом треба займатися, і якщо плати за потужність не буде, то у компанії не буде грошей, щоб проводити якісні ремонти.

  • До речі, про ремонти. Чи міг ДТЕК ремонтувати блоки на своїх ТЕС влітку, замість того, щоб виводити їх в аварійний ремонт зараз?

Усі блоки ТЕС в Україні виробили свій ресурс. Вони вимагають хороших планово-попереджувальних ремонтів. Постійно треба щось міняти. А грошей на це немає. Наприклад, якщо ми не замінили своєчасно поверхні нагріву на котлах, то може утворитися свищ і доведеться зупиняти котел.

А якщо грошей немає, ти їх нізвідки не візьмеш. Це сталося через те, що ринок не збалансований фінансово. Єдина можливість це зробити – запровадити плату за потужність. Це плата за те, що ТЕС, блоки яких не виробляють в даний момент електроенергію, стоятимуть в режимі очікування і при необхідності будь-коли зможуть включитися на повну потужність.

Ціна електроенергії у всіх зросте, але вона буде реальною. А якщо у власника ТЕС не покриті умовно-постійні витрати та якийсь мінімальний прибуток, то йому не вигідний цей бізнес. І якщо йому не заплатять, він не підтримуватиме збиткових потужностей у роботі. А у того ж ДТЕК є блоки, які працюють із коефіцієнтом використання встановленої потужності (КВВП) 10%, 5%. То навіщо їх підтримувати у працездатному стані та забезпечувати запасами вугілля? 

Але вирішення цієї проблеми – запровадження плати за доступну потужність, в умовах формального «величезного» профіциту потужностей на ТЕС України, викликає нерозуміння наших європейських партнерів, а йти проти їхньої волі, зважаючи на все, для керівництва Укренерго та Міненерго неможливо. Набагато приємніше ухвалювати «амбітні цілі» щодо розвитку зеленої енергетики та закриття вугільної, отримувати за це похвалу від європейських чиновників, аніж займатися вирішенням реальних проблем та захищати національні інтереси України.

Бурштынская ТЭС ДТЭК аварии отключения

Бурштинська ТЕС, через аварії на блоках якої на початку листопада Україна просила аварійну допомогу. Фото: burshtyn-rada.if.gov.ua

Україна та ENTSO-E: кому союз вигідніший

  • Цієї зими українська енергосистема має пройти триденний тест роботи в ізольованому режимі в рамках підготовки до приєднання до ENTSO-E. Чи вплине ситуація із запасами вугілля, отриманням аварійної допомоги на цей процес?

Теоретично ми зможемо витримати ці три дні, якщо накопичимо вугілля та попросимо промисловість знизити споживання і не звертатимемо уваги на те, що відбуватиметься в інші дні. Але це все напоказ. Постійно так ми не зможемо працювати.

Є інший ризик – чи зможемо ми потім підключитися до єдиної енергосистеми? Адже не виключено, що Росія та Білорусь нам можуть сказати: «Ну, якщо ви три дні впоралися самі, то й працюйте так далі». Що ми будемо робити?

Якщо говорити про приєднання до ENTSO-E, воно є принципово можливим, то щодо можливості швидкої інтеграції нашого, дуже м'яко кажучи, проблемного ринку електроенергії з європейським (а саме в цьому суть приєднання), є багато питань. Але керівництво і Міненерго та НЕК сповнені оптимізму. Але якщо на балансуванні нашої енергосистеми члени ENTSO-E можуть добре заробити, то навіщо до свого ринку підключати жебрака з купою проблем?

Зараз, на мою думку, у нас хороші умови щодо контракту роботи в ОЕС СНД та країн Балтії. А там будуть зовсім інші ціни на послуги з балансування. І балансування енергосистеми (а ми ще дуже довго не зможемо самі себе балансувати) обійдеться Україні, на мою думку, в значно більші гроші, ніж зараз.

Є ще важливий момент: у нас із європейськими країнами немає сильної різниці у часі чи в кліматі. Коли в нас холодно, холодно і в них. І якщо проблеми із нестачею потужностей виникають у європейців, то вони виникнуть і у нас. Відповідно, коли у всіх багато сонця та вітру – що у нас, що у них, то цю енергію нікуди подіти.

Навіть якщо продавати за нульовою ціною, за неї все одно має сплатити споживач. Сьогодні наші амбітні цілі – мати частку 25% від виробництва електроенергії за рахунок зеленої енергетики. Куди ми її будемо дівати, як крім обмежувати і платити за неї? Досягнення цієї мети можливе лише за рахунок аукціонів на будівництво нових потужностей у зеленій енергетиці, а відповідно до Закону це гарантія на 20 років купівлі електроенергії за цінами переможця. Причому вона прив'язана до курсу євро. Якщо гривня «впаде», автоматично зростуть ціни на електроенергію. І коли нам розповідають, що на ринку сьогодні низька ціна на електроенергію, і навіть може бути негативною завдяки великим потужностям ВЕС та СЕС, то завтра вона має бути настільки високою, щоб генерація хоча б вийшла у нуль і не мала збитків. Інакше ніхто її не підтримуватиме.

Якщо наша дешева конкурентоспроможна атомна генерація піде продавати свою продукцію до Європи, то наш споживач купуватиме дорожчу електроенергію. Споживачі програють.

Якщо нашу енергосистему балансуватимуть за рахунок європейської електроенергії, ми знову будемо у програші. Якщо вони зможуть заходити до нас зі своєю зеленою електроенергією із негативними цінами, ми теж програємо.

При об'єднанні сильного ринку із слабким програє слабкий. Питання в іншому – чи захочуть вони з нами грати, зважаючи на те, що у нас розбалансована енергетична система, причому як технічно, так і фінансово.

Читайте також: Аура Сабадус ICIS: Україна створила найефективніший енергоринок у Східній Європі

Про роботу взимку 14 блоків АЕС

  • У Міненерго розраховують пройти зиму на 14 блоках. Чи це можливо?

Цього року Енергоатом уже тричі змінював графік своїх ремонтів. Жодної відповідальності за це, по суті, немає. Але під графік та його можливі порушення слід планувати запаси палива інших генерацій. І, припустимо, я керую компанією-власником ТЕС і розумію, що тут атомники будуть виробляти багато, а тут мало. І прогнозний баланс передбачає, що у такий період мені потрібно мати гарантований запас вугілля на 10 днів для станцій на вугіллі марки «ДГ» та 20 днів – для марки «АШ».

Минулого року, коли з ремонту вчасно не вийшли два блоки АЕС, почали палити вугілля, але тоді ми мали запаси. Як ми розрулюватимемо подібну ситуацію цього року, я не розумію.

По ідуї вони хочуть, щоб у нас у грудні, січні та лютому практично не було ремонтів блоків АЕС. Але як показує практика за останні роки, найсильніші морози у нас наприкінці лютого та на початку березня. А в цьому плані у нас два енергоблоки по 1000 МВт у ремонті. У нас критичні 5 місяців – з листопада до кінця березня, і в який період буде найхолодніше, ніхто не знає.

Взимку розраховувати на ВДЕ не можна. Ми працюємо з кліматологами та синоптиками щодо тенденцій зміни погоди. За їхніми прогнозами, які підтверджує практика, у нас у опалювальний сезон збільшується кількість днів із хмарністю. Як наслідок – мало сонця. Вітер може два дні дути добре, потім затихнути до нуля. А якщо буде сильний мороз, до нас зайде нормальний антициклон, тоді вітру взагалі немає. І закривати баланс ми будемо лише традиційною генерацією.

Виникає питання – ми маємо 15 атомних енергоблоків потужністю 13,84 ГВт. Припустимо, споживання у піку буде 24 ГВт. Навіть якщо працюватимуть усі блоки АЕС, нам у пік потрібно буде взяти ще десь 10 ГВт. Проблема не лише у тому, що ми 2 листопада просили аварійну допомогу. Ми зараз ще й спрацьовуємо всю воду на ГЕС. Зима ще не почалася, а ми вже йдемо нижче узгодженого рівня водосховищ. Боюся, що взимку у нас теж не буде великої генерації від ГЕС. Можливо, ми будемо «заряджати» ГАЕС, коли ми матимемо профіцит потужності, щоб було можна їх використовувати в пік. Тим самим ми підвищуватимемо ціну електроенергії на ринку.

Ще питання – чи зможуть усі блоки АЕС вийти з ремонту? Минулого року було багато вугілля, але АЕС вчасно не вийшли із ремонту. І теплова генерація спалювала вугілля замість атомної генерації, яка не працювала. Чи може повторитись така ситуація зараз? Це питання, особливо з урахуванням того, що Енергоатом має проблеми з усіма постачальниками, ремонтниками. Але навіть якщо всі блоки працюватимуть, який шанс, що взимку якийсь не випаде з роботи?

Вугілля немає, ТЕС не працюють. На дорогому газі їх ніхто не хоче запускати. Росії не цікаво експортувати нам електроенергію та вугілля. Їй вигідніше використовувати їх для постачання своїх споживачів електроенергії, а зекономлений природний газ продавати до Європи. Так що, на мій погляд, ймовірність того, що ми безболісно пройдемо цей сезон, практично нульова. Так, можливо буде тепло, підуть дощі, буде багато води, атомка відпрацює нормально, ми з вугіллям якось розберемося, а ціни на газ різко впадуть і ми запустимо ТЕЦ (які сьогодні не беруть участі в наданні додаткових послуг). Можливо? Теоретично так.

Але я думаю, що нам у попередні роки дуже багато щастило, коли ми багато разів проходили на межі. Дай боже, щоб вийшло і цього разу. Але боюся, що якщо знову пощастить, вирішення проблем знову відкладуть, а керівники Міненерго та Укренерго й надалі розповідатимуть про перспективи «декарбонізації» за рахунок нового будівництва АЕС, ВЕС, СЕС, систем перенесення потужності тощо, насолоджуючи слух європейських та американських партнерів – кредити, постачання устаткування й т.д., тобто, все, в чому вони зацікавлені. Тільки за це, зрештою, доведеться платити нам.

Якщо в будь-якій нормальній країні енергобезпека (а в наших умовах це насамперед наше вугілля) стоїть на одному з перших місць, то ми заявляємо про необхідність та доцільність відмови від вугілля до 2035 року. І це заявляється як економічно найкраще рішення.

Я багато років займаюся моделюванням розвитку економіки та енергетики та можу відповідально заявити, що реалізація стратегії низьковуглецевого розвитку, яку нам постійно нав'язують, призведе до остаточного краху нашої економіки (це чітко було показано в обґрунтовувальних матеріалах до Звітів з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей 2019 та 2020 років, які були затверджені НКРЕКП).

У проекті останнього звіту на рівні 2032 року у цільовому сценарії потужність ВЕС становить 6 ГВт, а СЕС – 18 ГВт. У методології розробки Звіту з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей, до якої я маю безпосереднє відношення, цільовий сценарій повинен відповідати ключовим двом критеріям – мінімальності цін та забезпеченню безпеки постачання та операційної безпеки енергосистеми. Такий розвиток СЕС та ВЕС відповідає Національній економічній стратегії, індикатором розвитку електростанцій, які використовують ВДЕ не менше 25% на рівні 2030 року, але з погляду вартості електроенергії для споживачів назвати його цільовим я не можу. Це, як я вже казав, сценарій остаточного краху економіки України.

Читайте також: Борис Костюковський про ситуацію в енергетиці: Ми надто багато разів проходили за межею

Як «вилікувати» українську енергетику?

  • Ви кажете, що помилки, через які страждає наша енергосистема, були закладені давно. Як, на вашу думку, треба розвернути політику Міненерго, НКРЕКП, щоб все працювало нормально?

Спочатку треба визначити, у чому національні інтереси України. Друге – треба зрозуміти, що поки ми не фінансуватимемо свої інфраструктурні проекти, щоб максимально використати свій потенціал, не займемося імпортозаміщенням, толку не буде.

При чому, необхідно наголосити, фінансувати не за рахунок кредитів міжнародних фінансових організацій (МФО) типу Світового банку або Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), а за рахунок цільової емісії Національного банку України під відповідні державні програми. Тобто, потрібно робити стратегічні державні програми під таке фінансування.

Потрібно займатися електроенергетикою, ЖКГ, теплопостачанням, водопроводом, каналізацією, транспортом, зокрема, для реалізації Національного плану зниження викидів від великих спалювальних установок (НПСВ). Проблема з його фінансуванням стоїть багато років, критичність його реалізації величезна, але в умовах нової моделі ринку його реалізувати практично не реально.

Я вважаю, що нам треба забути про наші зелені обіцянки. Вони для нас є непосильними та безглуздими. Ми розвиваємо ВДЕ – у нас зростають обмеження, за які ми платитимемо, якщо не обмежуємо виробництво електроенергії на АЕС. Або ми обмежуємо виробництво на АЕС і збільшуємо викид парникових газів та виробництво електроенергії на ТЕС при значно вищих цінах, ніж на АЕС.

Тому Україні потрібно визначитись, що розвивати – АЕС чи ВДЕ. Ці два види низьковуглецевих джерел конкурують між собою.

У нас зараз 8 ГВт встановленої потужності ВІЕ, але на піку виробництва ми маємо значно менше, максимум 1 ГВт, а як я казав, при екстремально-низьких температурах їхня участь у покритті максимуму навантаження буде нульовою.

Тобто «зеленка» це не порятунок, так само як і розмови в Енергоатомі про те, що зараз вони збудують купу енергоблоків при продовженні роботи наявних до 60 років. Нові енергоблоки АЕС на сьогодні енергосистемі не потрібні. Це будуть додаткові гроші, які ми платитимемо, а коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) на АЕС просто впаде. Якщо вони сподіваються на експорт електроенергії, це окрема історія. Її треба по-іншому позиціонувати і не давати під це держгарантії. Робіть бізнес-проект на експорт та знаходите бізнес партнерів.

Читайте також: Зелений тариф, меморандум та борги: чи розвиває Україна ВДЕ

У чому проблема України? Минулого року газ взагалі майже нічого не коштував. Крім того йде риторика, що «потрібно уникати брудного вугілля, брудного газу». У таких умовах ніхто у видобуток вугілля грошей не вкладатиме, як і у видобуток газу. В Україні почали скорочувати інвестиції у вугільну промисловість. Але коли торік трапилася холодна зима, ми її проскочили буквально на межі – якби морози протрималися ще тиждень, то ми почали б відключати споживачів ще торік.

Плюс нова модель ринку. Ми граємо в ринкове ціноутворення, ще й на верхніх прайс-кепах. Там, де ця модель лібералізована за повною програмою, ціна досягає $9000 за МВт. Після того, як у США минулого року були проблеми, багатьом споживачам штати платили компенсації, бо заплатити 15 тисяч на місяць за електроенергію домогосподарства (а це конкретні люди) не могли.

Ми постійно копіюємо чужий досвід, при цьому у нас основні консультанти – Німеччина та Данія. Це дуже багаті країни, які мають дуже сильний зелений рух. Ми не розуміємо, що копіюючи їх, ми заганяємо себе у куток. Бідна країна намагається здаватися дуже багатою (нагадує змагання Еллочки-людожерки з 12 стільців із дружиною американського мільйонера).

Що робити? Перше – зрозуміти реальну ситуацію, а вона, на мій погляд, така.

Ми цікавимо наших західних партнерів (ЄС, США, Великобританію) з економічного погляду виключно як ринок для продажу своїх товарів за рахунок кредитів їхніх фінансових організацій чи тих МФО, які вони контролюють. Обґрунтування доцільності такого розвитку електроенергетики України – ключове завдання організацій, які надають технічну допомогу нашій країні або мають певні комерційні інтереси.

Тому рекомендації міжнародних консультантів та організацій в Україні, типу «Екодії» або Інституту економіки та прогнозування НАН України, які проводять дослідження за рахунок грантів чи технічної міжнародної допомоги Україні, необхідно не приймати на віру, а як мінімум верифікувати на національному рівні на предмет відповідності загальнодержавним інтересам. І робити це із залученням, зокрема, інститутів НАН України, неурядових аналітичних центрів та інших організацій.

Причому, на мій погляд, багато рекомендацій ведуть до краху економіки України, насамперед при запровадженні високих податків на викиди парникових газів, що робить «економічно» не ефективними сценарії низьковуглецевого розвитку. Ми найбідніша країна Європи з об'єктивно енергоємною економікою – металургія, агропромисловий комплекс, хімічна промисловість тощо. Для України високі податки на викиди парникових газів – це втрата конкурентоспроможності на багатьох зовнішніх ринках, а найголовніше – на внутрішньому.

Друге – розробити реалістичну стратегію економічного розвитку України, у рамках якої необхідно чітко визначитись з питань енергозабезпечення країни. Така стратегія має бути розроблена за рахунок вітчизняного фінансування, без залучення міжнародної технічної допомоги чи грантів. Її реалізація має йти за максимального використання економічного та ресурсного потенціалу країни. Вона має бути ухвалена на рівні Верховної Ради України як закон, а плани діяльності уряду мають йому відповідати.

Контролювати реалізацію такої стратегії має Верховна Рада, при цьому фінансове забезпечення її реалізації вона має враховувати під час ухвалення бюджету.

Третє – треба не допускати у майбутньому ситуацію, яка сьогодні є на ринку електроенергії. При чому є ціла низка рецептів, починаючи від повернення (на жаль, суто теоретично) до старої моделі ринку – ринку оптового покупця, так і закінчуючи максимальною його лібералізацією.

Найбільш доцільним, на мій погляд, буде підхід, при якому будуть реалізовані:

  • кадрові рішення, які забезпечать керівництво енергетикою не юристами та інвест-спеціалістами, а енергетиками-економістами, і головне, людьми, які мають необхідні знання з управління розвитком та функціонуванням національних енергосистем;

  • чіткий поділ діяльності з диспетчерського управління ОЕС України та розвитку, а також експлуатації, системи передачі. Сьогодні існує об'єктивний конфлікт інтересів. Чим більше ВДЕ, тим краще системі передачі – підключення, інвестиції, платежі, але гірше диспетчерському управлінню – необхідність у додаткових резервах (яких немає), введення обмежень для ВДЕ, ускладнення введення режиму тощо:

  • перегляд амбітних планів України щодо розвитку зеленої енергетики та відмови від вугільної генерації з реальним покаранням винних у тому, що подібні заяви були зроблені на міжнародному рівні;

  • перегляд існуючого порядку розробки прогнозного балансу електроенергії щодо відповідальності за надійність паливопостачання, яку має нести ОСП, а не Міненерго, а також методології його формування;

  • впровадження плати за доступну та нову потужність, а також за стратегічний резерв. Бо лише наявність цих платежів забезпечує достатність генеруючих потужностей, бо споживач сплачує електроенергію, її доставку, але не платить за можливість її виробництва. Але без оплати потужності, яка потрібна на виробництво електроенергії у необхідні для споживачів обсягах, забезпечити це неможливо. Причому подібна ситуація – відсутність плати за потужність робить привабливим встановлення власних джерел генерації при забезпеченні надійності свого електропостачання за рахунок енергосистеми країни.

Читайте також: Путін блефував, що може «врятувати» Європу: експерт про Північний потік-2, водень та майбутнє атомної енергетики

Теги: газ, Нафтогаз, АЕС, сонячна енергетика, вітрова енергетика, НАЕК "Енергоатом", ВДЕ

Читайте також

Виверження підводного вулкана відрізало острів Тонга від зовнішнього світу (відео)
В Укрнафті назвали дату зборів акціонерів для поділу компанії
Лучани обігріватимуть багатоповерхівку на вул. Коко Шанель теплом з надр землі