Чому ЄС не вводить ембарго на нафту: аналітики розповіли про больові точки Росії

Запровадження ембарго на російську нафту в Європі відбувається не так швидко, як хоче Україна. Шостий пакет санкцій, який зараз обговорюється, передбачає поетапну відмову впродовж 6 місяців. Його погодження впирається в Угорщину, уряд якої займає відверто прокремлівську позицію.

Чи змінилась позиція ЄС щодо російської нафти? Чи можна запровадити хоча б часткові обмеження? Де Європі шукати заміну та чи призведе ембарго до економічного краху Кремля? Kosatka.Media розповідає, що з цього приводу сказали провідні енергетичні та економічні експерти в ході дискусії, яку організував Energy Club.

Якою буде ціна ембарго для ЄС та країни-агресора 

Геннадій Рябцев – енергетичний експерт, директор спеціальних програм НТЦ «Психея»

Ніхто не відмовляється від нафтового ембарго. Європейські держави потребують додаткових консультацій, пов'язаних зі строками та пільгами, які отримають держави, що суттєво залежать від російської нафти та не можуть швидко і без втрат її замістити.

Щорічно Європа отримує 100 млн тонн нафти та близько 70 млн тонн російських нафтопродуктів. Швидко знайти це на світовому ринку важко.

Якщо говорити про залежність європейських держав, то декілька з них (Литва, Фінляндія) залежать більш ніж на 80%. А Словаччина не може дозволити собі відмовитися від трубопровідних постачань, бо інших джерел просто не існує.

Інші залежні держави – Польща та Угорщина. Вони залежать приблизно на 60%. Але ця залежність різна. Якщо Польща ще до початку війни уклала достатньо великий контракт на постачання саудівської нафти морем, то Угорщина може отримувати переважно трубопроводом «Дружба». Щоб диверсифікувати, їй треба домовлятися про морські постачання (Хорватія, Греція), резервувати потужності у морських  портах і трубопроводах.

Тому зараз йдуть консультації щодо того, в який спосіб можна зменшити залежність і компенсувати цим державам збитки, які вони понесуть внаслідок повного нафтового ембарго.

Також є члени ЄС, які суттєво залежать від доходів, які вони отримують від транспортування російської нафти морем. Танкери під прапорами Греції транспортують не менше 60% російської нафти, яка йде морським шляхом у різні держави. Тому настільки важко йде процес відмови від 100 млн тонн нафти та 70 млн тонн нафтопродуктів.

Але не можна казати, що Європа вже відмовилася від підписання 6 пакету санкцій. Просто Європа потребує більше часу на консультації.

Не можна сказати, що запровадження санкцій суттєво погіршить стан економіки РФ. Так, це буде достатньо болісним впливом на ВВП і видобувний сектор РФ. З російських джерел відомо, що РФ щонайменше втратить 17% видобутку нафти у 2022 році.

Повне нафтове ембарго може призвести до втрат в бюджеті РФ $75-80 млрд/рік. У випадку часткового ембарго, яке, скоріше за все, буде оголошено з відстрочкою виконання на 9-24 місяці (для різних держав) – $50-70 млрд/рік. 

Але все буде залежати від остаточного рішення, яке ухвалить Рада ЄС впродовж найближчих 2 тижнів.

Чи відбулася зараз зміна позиції ЄС щодо нафтового ембарго? Спільної позиції, уявлення, як має відбуватися ембарго у ЄС не було. Саме для її формування ведуться впродовж останнього місяця консультації. Її поки не сформовано. Вона має бути на основі консенсусу і ми маємо поважати це рішення. Держави відстоюють власні інтереси, ми маємо їх поважати. Точно так же і ми будемо їх відстоювати, коли будемо в ЄС.

Читайте також: Коли Європа відмовиться від газу з Росії: головні сценарії ембарго

Больові точки Росії, по яких ударить ембарго

Олексій Кущ – економіст, фінансовий аналітик

Реакція Європи – реакція, базована на цінностях, спільних для європейських країн. Якби ми були сусідами умовного Китаю чи Туреччини, то жодного ембарго крім слів співчуття ми б не побачили. Європейці мають багато суперечливих позицій, але це спільнота, базовна на цінностях.

Повного енергетичного ембарго не може бути апріорі. Тут можна розглянути історію енергетичних санкцій проти Ірану. Ізолювати Іран було набагато легше, ніж РФ, бо його роль у забезпеченні ресурсами західних країн була набагато меншою. Але і щодо Ірану повного ембарго немає. Іран продовжує продавати свою нафту Туреччині, обмінюючи її на золото, обходячи енергетичне ембарго, відключення від системи SWIFT.

Яку ціль має переслідувати ембарго щодо РФ?

  • Розширення дисконту. Іран продає свою нафту на світовому ринку зі знижкою 40-50%. Це відбувається тому, що купівлю іранської нафти супроводжують санкції, незручні транзакції, необхідність обміну на золото. Туреччина цим користується і її НПЗ частково працюють на іранській нафті.

Ключова ціль енергетичного ембарго – збільшення дисконту на російську нафту. Зраза дисконт на неї складає 10-15%. Потрібно – 40-50%. Тоді РФ втрачатиме експортний виторг, навіть якщо у неї будуть відкриті ринки збуту.

  • Потрібно оподатковувати російську нафту на європейському ринку. Так пропонує Україна. Ці податки можна накопичувати та направляти на відновлення України. Також є ідея накопичувати (заморожувати) гроші від нафти на ескроу-рахунках, щоб вони не йшли Росії.

  • Росію слід позбавити можливості цінового арбітражу. РФ активно використовувала ціновий арбітраж, продаючи енергоресурси в Європі та Азії. На спекуляціях на цих ринках вона заробляла великі прибутки. Наприклад, вона створювала дефіцит на одному ринку, продаючи свій ресурс на іншому. Часткове закриття європейського ринку позбавляє Росію арбітражу. 

Зараз Росія намагається продавати нафту в Індії, Китаї. Ми розуміємо, що фізично доставити російську нафту в Індію досить складно. Раніше такі постачання відбувалися за схемою заміщення. Наприклад, арабські країни фізично поставляли свою нафту в Індію, хоча на паперах продали її в Європу. А російська нафта, яка фізично йшла в Європу, зараховувалась, як поставлена від арабських країн. Зараз санкційна модель унеможливлює цю схему заміщення і взаємозаліків. Росії фізично доведеться везти свою нафту на танкерах в Індію, а зробити це буде досить важко, зважаючи на санкції проти російського танкерного флоту.

  • Зниження видобутку російських енергоресурсів. Найближчим часом очікується падіння на 15%. Для нас важливе падіння на 40-50%. Після цих позначок у російському ПЕК будуть відбуватися незворотні зміни, пов’язані з тим, що не буде вистачати внутрішніх ресурсів для розвитку (особливо складних родовищ газу на Півночі, арктичному шельфі). Тому потрібна також заборона на продаж РФ обладнання і технологій.

Зараз ми балансуємо між раціональним і моральним аспектами. Моральний – Європа за 2 місяці війни в Україні заплатила РФ за нафту приблизно $20 млрд. Але є раціональний аспект – якщо зараз вимагати ембарго, ми можемо спровокувати економічну кризу в ЄС. Якщо в Європі почнеться рецесія, пов’язана з енергетичною кризою, можливості ЄС допомагати Україні значно скоротяться. На додаток – зміниться політичний спектр. Ми бачимо, що у Франції набирає 40% прихильниця Путіна Ле Пен. Такі політики є в Італії та інших країнах. А потрібно, щоб їхня популярність не зростала, а падала до 10-15%. Тому тиснути на Європу слід дуже обережно.

Також важливе вирішення «іранського досьє». Тільки Іран може замістити російську нафту в Європі. Це питання слід вирішувати у тому числі за участі Європи.

Ситуацію також може змінити монетарна політика США, яку вони вже почали. Нас чекає ера високих процентних ставок США, ера дорого долара і відносно дешевої сировини. І оце вибухоподібне зростання цін на нафту, природний газ, яке зараз ми спостерігаємо, і яке пов'язане із порушенням логістичних та технологічних ланцюгів та переналаштуванням країн під нову санкційну модель – все це буде через певний час нівельовано шляхом зміни монетарної політики США. І зростання попиту на нафту загальмується і буде певна корекція цін. 

І нам зараз необхідна геополітична далекозорість. Якщо підходити до ситуації, яку зараз спостерігаємо, з короткої дистанції, то відбувається ніби парадоксальне явище: чим більше санкцій вводиться – тим більші ціни на нафту і природний газ і тим більше надприбутків для РФ. Але без цього відрізку шляху не зможемо досягти кінцевої мети – повне витіснення Росії з європейського ринку нафти та природного газу. І це може бути досягнуто лише послідовною, поетапною санкційною політикою.

І на першому етапі, дійсно, спостерігатиметься парадокс – зростання надприбутків Росії. Але поступово Росія буде витіснятися з європейського ринку. І поступово вона втрачатиме не лише надприбутки, а й поточні прибутки. А далі вона перебуватиме «нижче ватерлінії» – коли отриманих коштів не вистачатиме для підтримки внутрішнього розвитку. Це така тритактова модель санкційної політики. Тому ми не повинні впадати в песимізм, дивлячись на поточну ситуацію. 

Читайте також: Санкції вводяться, але нафта дорожчає: економіст пояснив, чому Росія все одно програє

Торги довкола Угорщини: чому Орбан вводить всіх в оману

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова

Не все так і погано в ЄС, як здається на перший погляд. Крім Польщі та країн Балтії, які сформували чіткий план відмови від російської нафти, мене порадувала Німеччина. Вона скоротила частку російської нафти у своєму балансі з 35% до 12%. Залишився споживачем російської нафти лише завод на півночі Німеччини, який був запрограмований на російську нафту. Але і там йде модернізація. До кінця року це питання буде вирішено.

Німеччина – найбільший у Європі споживач російської нафти. Важлива заява була від керівництва ФРН – незалежно від ембарго Німеччина буде дотримуватися свого плану повної відмови від російської нафти.

Чи є можливість диверсифікувати постачання в Угорщині та Словаччині? В Угорщині є НПЗ Duna. Він контролюється компанією MOL. У Словаччині є НПЗ в Братиславі, який також контролюється угорською компанією MOL (словацький уряд не впливає на цей завод і на компанію MOL).

Насправді є можливість альтернативних постачань нафтопроводом на ці заводи. Ще у 2015 році була заява компаній MOL і Transpetrol (словацький нафтотранспортний оператор), що вони завершили проєкт розширення нафтопровідної системи «Дружба-1» та «Адрія», і тому є повна можливість отримувати нафту з хорватського порту через ці нафтопроводи. Таким чином можна забезпечити повністю технологічну альтернативу для російської нафти для заводів НПЗ Duna і НПЗ Братислава. 

Потужність заводу в Угорщині – близько 8 млн тонн/рік, в Братиславі – 5,5 млн тонн. А потужність нафтопроводу – 14 млн тонн. Тому коли прем’єр Угорщини Віктор Орбан чи глава МЗС Угорщини Петер Сійярто говорять, що немає такої можливості, вони вводять всіх в оману.

Читайте також: В Угорщині назвали можливу ціну своєї згоди на нафтове ембарго для РФ

Чому вони вводять в оману? Мабуть, дуже солодкі ціни надають російські компанії угорській компанії MOL, можливо, використовують офшорні схеми, прокладки, корупційні схеми. І Росія не просто так дає такі ціни для Угорщини. Ця ціна полягає у тому, що Орбан та угорський уряд гальмують санкційну політику проти Росії, порушують єдність в ЄС. Це та ціна, яку готова платити Угорщина. Тут не йде мова про європейські цінності. Це питання грошей, вигоди для керівництва Угорщини та компанії MOL. Я думаю, що в ЄС є можливість вплинути на цю позицію. Бо переважна частка нафти в Угорщину та Словаччину йде по нафтопроводу Дружба. Україна може також запровадити санкції, щоб нафта не надходила по цьому коридору. Тоді в Угорщини не буде іншого шляху як транспортувати нафту з Адрії.

Загалом я на ситуацію дивлюсь з оптимізмом. За останні 2-3 місяці відбувся такий перелом у європейській свідомості, яких не було у попередні 20-30 років.

Так, існують певні складнощі з єдиною позицією в ЄС. Але і ми не могли сподіватися, що моментально, за тиждень-два введуть санкції. В ЄС відбуваються тектонічні зрушення. Абсолютна більшість країн розуміє небезпеку російської агресії. Це не комерція, це зброя. 

В Європу РФ поставляє близько 2 млн барелів на добу, тоді як світове споживання – 100 млн барелів. 2% не важко замістити. Це можуть зробити країни ОПЕК, Північної Африки, Венесуела, Іран.

Непогана новина у тому, що Китай поступово скочується якщо не в рецесію, то в скорочення ВВП. Це друга економіка світу, найбільший імпортер енергоресурсів. Якщо так буде далі, це скоротить світове споживання, то ціни на нафту підуть вниз, і заходи з ембарго буде впровадити легше.

Читайте також: Проблема купити бензин: чому замість звичайного пального на АЗС «преміуми» і як тримають високі ціни

Крихкість економіки – один зі страхів Європи

Сергій Сапєгін, директор НТЦ «Психея»

Ми очікуємо, що санкції та ембарго призведуть до втрат в економіці країни-агресора. Політики заявляють, що внаслідок нового пакету санкцій РФ втрачатиме $1 млрд щодня.

Агентство Bloomberg вважає, що доходи РФ від нафти та газу у 2022 році складуть $321 млрд, що на третину більше, ніж у 2021 році. 

Зараз ми бачимо, що тільки обговорення ембарго призвело до того, що нафта торгується на максимальних рівнях – $115 за барель сорту Brent. Це рівень приблизно березня 2022 року, коли ми спостерігали потужне зростання цін на нафту.

Ми розуміємо, що російська нафта продається з дисконтом, але навіть за цих умов Росія отримує більше грошей, ніж до цього. Тобто, ми поки що не досягаємо дії ембарго.

Інший момент – крихкість сучасної економіки при порушенні ланцюжків постачання. Є дослідження, як на економіці Угорщини позначилася пандемія. Досліджувалися 91 тисячу фірм з їхніми ланцюжками постачання, клієнтами та покупцями. І від порушення ланцюжків лише у 32 компаній з майже 100 тисяч (0,035%) постраждало 23% національного виробництва. Обвал 75% національної економіки може статися при порушенні ланцюжків постачання всього лише 100 компаній.

Тобто, вплив може бути дуже сильним при порушенні роботи дуже малої кількості компаній. А нафта і нафтопродукти – це інфраструктурний товар. Я думаю, що одна з причин відсутності єдності у Європі – це те, що ми не до кінця розуміємо, який може бути вплив припинення постачання російської нафти з РФ на європейську економіку.

Читайте також: Газовий міст Байдена» та удар по доходах Кремля: Томас В. О’Доннелл про ембарго на російський газ

Теги: нафта, Євросоюз, РФ, санкції, Україна, Європа

Читайте також

Суд відмовив у арешті активів групи компаній VS Energy
Вітрогенерація у Євросоюзі у червні знизилася до 11%
Міненерго: Затверджено документи для проходження опалювального сезону