Витрати на технологічний газ: за що ми платимо

В роботі газотранспортної системи є таке поняття як «витрати на придбання газу на нормовані і виробничо технологічні втрати/витрати природного газу і власні потреби (або скорочено ВТВ)». І ці втрати-витрати становлять значну частку тарифу на розподіл (доставку) газу – від 33% до 50%.

А платить цей тариф кожен із нас. Так що ж таке ВТВ, за що саме і кому ми платимо?

Читайте також: ГРОШІ ЗА ТРУБИ: ПРАВДА ПРО ПЛАТУ ЗА РОЗПОДІЛ ГАЗУ

З чого складається газорозподільна мережа України

Для початку давайте з'ясуємо головне, що треба знати про те, як влаштована газорозподільна мережа в Україні. 

Основними її складовими є мережа магістральних газопроводів та газопроводів-відгалужень, газорозподільні станції та компресорні станції. Це єдиний технологічний комплекс, який працює в безперервному робочому режимі. 

Довжина газотранспортних мереж, які експлуатує Оператор ГТС (ОГТСУ), складає близько 35 тис. км.

Протяжність газорозподільних систем, які перебувають на балансі (в обслуговуванні) операторів ГРМ (облгазів), станом на кінець 2019 року складала 289,98 тис. км, з них високого тиску – 48,55 тис. км, середнього тиску – 117,15 тис. км, низького тиску – 124,28 тис. км. 

Виробничо-технологічні втрати газу є і на магістральних, і на «регіональних» газопроводах. 

Газові мережі УкраїниДжерело зображення: Wikipedia

Що таке ВТВ

Загалом це витрати газу при транспортуванні. Також – технологічний газ для роботи газоперекачувальних установок – підтримання тиску, проведення ремонтів. Простими словами, це газ, який не йде безпосередньо до газових приладів, натомість витрачається для утримання газової мережі в належному стані.

Які бувають ВТВ

Є технологічні витрати газу для забезпечення роботи газорозподільних мереж, ремонтів і усунення аварій – виконання продувок і заповнень мережі з метою безпечного виконання ремонтних робіт.

Рух газу до споживача відбувається за рахунок переходу від високого тиску до низького. Чим вищий тиск у газопроводі, тим більше питомі втрати газу на кілометр газопроводів. 

Нормальна робота системи газопостачання забезпечується за рахунок регулювання тиску (подачі) газу, а у виняткових випадках – скидання надлишку в атмосферу. Цю функцію виконують 63 тисячі газорегуляторних пунктів (ГРП).

Ці роботи супроводжуються скиданням газу, продувкою газопроводів повітрям і заповнюються газом знову. Причому під час таких робіт втрачається більший обсяг газу, ніж загальна ємність мереж, що ремонтується. Адже газ знаходиться в системі під тиском. Тому для наповнення потрібна більша кількість газу, ніж геометричний обсяг труби.

Другий вид ВТВ – метрологічні втрати на приладах обліку. За стандартом ДСТУ3336-96 побутові лічильники можуть втрачати від 1,5% (на нових) до 6% від спожитого газу. В Україні близько 13 млн абонентів з лічильниками спожили у 2020 біля 13 млрд куб. м газу за рік. За мінімальної витрати в 1,5% ВТВ складуть приблизно 200 млн. кубів газу.

Обидва види витрат не фіксовані і залежать від цілого ряду чинників. За підрахунками сервісу 104.ua загалом  для підтримки безперервної роботи системи і проведення її регламентного обслуговування щорічно використовується понад 900 млн куб. м газу.

Від чого залежать обсяги ВТВ

Газовики запевнюють, що ці втрати практично не залежать від обсягів доставленого до споживачів газу. А найбільше залежать від технічного стану мереж та обладнання на них, їх герметичності та аварійності. Чим більше аварій – тим більше «зайвого» газу доводиться прокачувати, щоб усунути проблему. А також, як вже зазначалось, від кількості газорегулюючого обладнання, кількості обладнання і навіть віку приладів обліку. Тому експлуатація застарілих мереж супроводжується високими обсягами ВТВ.

Виробничо-технологічні втрати газу у операторів ГРМ, в свою чергу, породжують для Оператора ГТСУ таку проблему як небаланси.  

Як пояснили в ОГТСУ, балансування системи – це підтримка необхідного рівня тиску в ГТС шляхом врівноваження обсягів газу, які зайшли до магістральних газопроводів і які вийшли протягом доби. Негативний небаланс – утворюється в газотранспортній системі, якщо в межах доби газу з неї вийшло більше, ніж зайшло.

Оператори газорозподільних мереж – міськ-, облгази – мають розраховуватися з Оператором ГТС за відібраний з магістральних газопроводів газ на свої виробничо-технологічні витрати, тобто за утворені небаланси газу в ГТС (кошти на це пердбачені в тарифі операторів ГРМ). Однак не всі вони це роблять.


ВТВ у ГТС і ГРМ України за 2016-2019 рр

За підсумками 2020 року, за даними ОГТСУ, сукупна заборгованість облгазів перед Оператором становить майже 1,4 млрд грн.

«Лідерами» серед боржників за 2020 рік є Донецькоблгаз – 417 млн грн, Луганськгаз – 275 млн грн, Тернопільміськгаз – 276 млн грн, Київоблгаз – 59 млн грн і Уманьгаз – 42 млн грн.

Деякі з випадків заборгованості в ОГТСУ назвали кричущими. Наприклад, Тернопільміськгаз за 2020 рік не сплатив жодної гривні за відібраний газ. А Донецькоблгаз продемонстрував колосальне зростання заборгованості в останні місяці 2020 року (366 млн грн або 88% з загального боргу були утворені у листопаді та грудні 2020 р.), а виробничо-технологічні витрати досягали 25% від споживання газу в періоді (тобто чверть газу просто втрачається у мережах облгазу).

Чому ж тариф не покриває витрати на ВТВ?

Ціна ВТВ

За інформацією глави НКРЕКП технологічний газ оператори ГРМ купують по ціні 5850 грн. Ця цифра відрізняється в меншу сторону від того, скільки газ коштує на ринку.

Таке регулювання з самого початку породжує проблему: якщо не закладати на ВТВ реальну суму коштів, то облгази починають відбирати необхідний їм газ у Оператора ГТС України (тому що система має функціонувати безперервно і постійно, нагадаємо). Хоча у ОГТСУ немає такого обов'язку – надавати газ для забезпечення балансування системи. І за цей газ облгази Оператору не платять (бо у них закладено менше грошей, ніж цей газ коштує). Тому цей газ Оператор називає «несанкціонованим відбором», за який накопичуються борги –  за попередні роки вони складають 50 млрд грн.

Тож відповідаючи на питання – «хто отримує гроші за ВТВ» відповідь –  «ніхто». Це фактично газ, який «вилітає в повітря», але це необхідно для функціонування мережі. Щоб зменшити його витрату – потрібно модернізувати газові мережі. Щоб це зробити – потрібно збільшити фінансування та (або) покращити контроль за тим, як облгази вкладають гроші в інфраструктуру, яку обслуговують. 

Зокрема, гендиректор ОГТСУ Сергій Макогон пропонує ухвалити законопроєкт, яким для облгазів запроваджуються рахунки зі спеціальним статусом. 

«Такий механізм дозволить гарантувати, що тарифні кошти, які сплачує облгазу населення, будуть витрачатися за цільовим призначенням – для виконання ремонтів мереж, для закупівлі газу на ВТВ та інших витрат. Оператор ГТС не повинен бути донором для облгазів, а має інвестувати кошти в підтримку та розвиток ГТС», –  вважає Макогон. 

Збільшити ж фінансування на обслуговування газових мереж можна за рахунок споживачів. Але в українському суспільстві це питання і так викликає спротив. Хоча насправді ми платимо за доставку/розподіл газу (куди включена і оплата ВТВ) від 5% до 15% від загального чеку на газ. Натомість у багатших і розвиненіших країнах ця пропорція сягає 50-100%.

Дані для інфографіки: звіт НКРЕКП за 2019. 

Читайте також: ГАЗ АБО ДРОВА: ЯК УКРАЇНЦІ ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМУ ХОЛОДНИХ БУДИНКІВ

Теги: газ, тарифи, Оператор ГТС, ГРМ, газотранспортна система

Читайте також

Валерій Ноздрін про сертифікацію по моделі ISO: Закон відповів на багато питань учасників ринку
Закриття шахт в Україні: чи варто зараз йти навчатися на гірничого інженера
Власний газ по 3 гривні: хто нас обманює і чого чекати