Роман Сторожев: Газовидобувна галузь у 2020 році буде розвиватися в непростих умовах

Минулий рік для газовидобувної галузі запам'ятався низкою важливих подій. На платформі «ProZorro.Продажі» запущені електронні аукціони з продажу спецдозволів на користування надрами; громади, на території яких видобувають вуглеводні, почали отримувати частину рентних платежів безпосередньо в свої бюджети; «Укргазвидобування» оновила стратегію по розвідці і видобутку природного газу, зосередившись на економічно вигідних виробничих проектах. Процеси трансформації галузі тривають і сьогодні. В цьому році на порядку денному стоять питання: вдосконалення правил проведення конкурсів угод про розподіл продукції; залучення міжнародних компаній до розробки надр в Україні; оновлення Кодексу про надра України та ін. Своїм баченням по реалізованих та нових ініціативах в надрокористуванні з Kosatka.Media поділився президент Асоціації надрокористувачів України Роман СТОРОЖЕВ.

 – Романе, за останні два роки в газовидобувній галузі відбулося багато змін у фіскальній політиці та дерегуляції, зайшли іноземні сервісні компанії; тривають процеси інтенсифікації видобутку, збільшилися обсяги буріння, проводяться ГРП. Однак всіх цікавлять обсяги видобутку. У чому, на ваш погляд, причина зниження видобутку в 2019 році?

 – Сумарний обсяг видобутку газу в 2019 році скоротився на 1,1%, і склав  20,7 млрд.куб. м.

Видобуток упав у державної «Укргазвидобування» на 3,4%, приватні компанії наростили обсяг на 5%. Причини падіння видобутку в державній компанії вже неодноразово обговорювалося в пресі. Серед основних факторів – це високий показник (70%) виснаженості родовищ УГВ, природне падіння можна зупинити лише введенням в експлуатацію нових родовищ і інтенсифікацією старих. Але як ми знаємо, в УГВ в останні роки якраз і були проблеми з блокуванням місцевими органами влади видачі нових спецдозволів на видобуток газу. Крім того, за статистикою більшість ліцензій видавалася завжди приватним компаніям. Також, як ми знаємо, була проблематика зі зривом термінів тендерів на Prozorro, проблематика з підрядними організаціям. Потім публічно були заяви керівництва НАКу про те, що «Укргазвидобування» взяла на себе виконання нереалістичних завдань щодо програми 20/20. У комплексі всі ці фактори призвели до тих показників, які маємо на сьогодні.

Крім того, минулий рік був вкрай несприятливим за умовами для газодобувних компаній. Ціни на газ на оптових ринках стрімко падали весь рік. Але, незважаючи на це, починали ми 2019 рік у активному бурінні. І «Укргазвидобування», і «Укрнафта», і приватні компанії активно повідомляли про введення в експлуатацію нових свердловин. Завдяки цьому, з огляду на тренд падіння цін на газ, дуже непогано, що падіння склало всього лише – 1%.

– Що стосується питання нових ліцензій, то в минулому році «Укргазвидобування» брала участь і в відкритих аукціонах на Prozorro і конкурсах УРП, отримавши заділ на майбутнє ...

– Галузь у 2020 році буде розвиватися в непростих умовах. За прогнозами ціна може «провалитися» до 4200 грн за тис. куб. Ф'ючерси на лютий підтверджують тенденцію падіння. Для газовидобутку – це рівень навіть не самоокупності, а роботи в «мінус». Якщо при 12 000 грн. за тис. куб. нова свердловина окупалася за 1,5 року, при нинішніх 5000 грн. за тис. куб. – це близько 5 років, то при падінні ще на 20% – проект окупиться років через 10.

Звичайно, там, де буріння вже закладено, робота продовжиться. З новими ж проектами буде ретельна оцінка їх перспектив. Про нову стратегію газовидобутку раніше було заявлено керівництвом державної «Укргазвидобування». Думаю, що також можливий по деяким з компаній перегляд планів із буріння і розвідки. Сьогодні, як ми бачимо, ціни більш стабільні на нафту, ніж на газ. Можливо, будуть обговорюватися нові пропозиції стимулюючого оподаткування для підтримки газовидобутку. Необхідно, щоб держава йшла на діалог.

– У цьому році відповідальні відомства обіцяють продовжити практику аукціонів з продажу ліцензій на майданчику Prozorro, а також конкурси УРП. Як вважаєте, буде попит?

– Сьогодні в Україні реалізується онлайн сервіс – Інвестиційний атлас надрокористувача, який повинен допомогти інвестору прийняти рішення йти на аукціон чи ні. Сервіс працює так, що ви заходите на потрібний розділ сайту, наприклад газ, і бачите весь перелік ліцензій з первинною геологічною інформацією, які планується виставити на торги. Ви можете вибрати якийсь конкретний об'єкт, поїхати в Держгеонадра, ознайомитися з документацією і відразу прийняти рішення: підете ви на цей аукціон чи будете шукати щось інше. Ще недавно інвестор змушений був сам проводити первинну оцінку геологічної інформації, по тих дільницях, які він вважав перспективними, і проходити весь бюрократичний шлях, збираючи інформацію по крихтах по архівах, геологічних підприємствах і інститутах, облрадах. Часто потенційні інвестори розшукували фахівців, які працювали в радянські часи на тих чи інших родовищах, щоб проконсультуватися щодо особливостей об'єкта.

Сьогодні основна проблема з УРП – судові позови. По двох з дев'яти проданих ділянках в 2019 році йдуть судові тяжби. Компанія «Укрнафтобуріння» судиться по Зінковській ділянці з «Ойл енд Гез Оверсіз Трейдинг»/ТОВ «Нефтегазексплуатація», афілійованими структурами компанії ДТЕК. І «Нафтогаз України» по Варвинському родовищу сперечається з американською компанією Ukrainian Energy. Переможці є, а підписати договір з ним не можна, до прийняття судом рішення по суті позову. Таким чином, практика застосування УРП до кінця не була відпрацьована, в результаті ситуація зайшла в якийсь клінч.

– У наших умовах, які інструменти більш ефективні – аукціони чи договори УРП?

– З маркетингової точки зору вигідно взяти площу 1000 км², нарізати її на 10 ліцензій по 100 км², і продати їх на аукціоні. Крім того, результати аукціонів менш спірні: купив ділянку на аукціоні, підтвердив походження грошей, і до тебе немає ніяких питань. Можна зайти в систему Prozorro онлайн, подивитися, як проходять торги.

Є ділянки, які вимагають особливих технологій і, відповідно, величезних інвестицій. На тому ж шельфі можна продати 50 км². Але це безглуздо з точки зору стратегічного розвитку видобутку. Там потрібен системний гравець, що володіє відповідними технологіями, який готовий нести величезні інвестиційні ризики. Це може бути або велика компанія, або девелоперський проект. Припустимо, якийсь інвестиційний фонд, який готовий в парі з технологічно оснащеним партнером зайти і добувати вуглеводні на шельфі і природно в партнерстві з українською державою. Інших варіантів, окрім як застосування договорів про розподіл продукції (УРП), в цьому випадку я не бачу.

– У грудні Кабмін схвалив пакет законопроектів з розвитку нафтогазовидобувної галузі. Однією з ініціатив стало встановлення ренти за «сплячі» ліцензії...

– Це розумно. Без розробки ліцензія – це просто пакет документів. Не хочеш розробляти, вкладати кошти, – продавай, не хочеш продавати – плати ренту. Зрозуміло, що кожен кейс потрібно розглядати окремо, у кожного своя сумна історія: десь об'єктивно не вийшло, десь відразу планували перепродати. Але проблема з викупленими ліцензіями, по яких не ведуться роботи, є.

Так, можна подати позов щодо анулювання ліцензії у зв'язку з порушенням ліцензійних умов. Але в наших українських реаліях такі позови тягнуться роками.

Тому потрібен такий прогресивний механізм: якщо інвестор хоче, щоб пакет документів на родовище лежав у нього на полиці, нехай платить державі якусь суму або з квадратного кілометра, або від розміру потенційних запасів, це вже Кабмін з Мінекоенерго повинні розробити методику.

І тоді в дуже короткі терміни ці ліцензії будуть викинуті на ринок і продані. Якщо якісь ділянки не знайдуть покупців, вони повернуться у власність держави.

На суші було б логічно розбивати площі на невеликі ділянки для продажу на аукціонах, а непродані об'єднувати і виводити на УРП. Але у нас з цього шляху не пішли, відразу великі ділянки виставили на конкурс УРП.

– У пакеті реформ також передбачене  оновлення профільного законодавства, зокрема внесення змін до Кодексу про надра.

– Удосконалювати  Кодекс про надра намагаються вже багато років. Є надія, що в цьому році ми все-таки побачимо, якщо не готовий документ, то хоча б його проект. Завдання складне, але, я думаю, цілком здійсненне. Зараз проектом займається Єврокомісія спільно з Мінекоенерго. Принаймні, набирають фахівців у цій сфері. Готовий проект Кодексу має бути винесений на широке обговорення: його повинні вичитати всі відомства, міністерства, всі центральні органи влади, які за законом зобов'язані цим займатися. Також потрібно залучити громадськість, розглянути пропозиції інвесторів, пропозиції надрокористувачів, що спеціалізуються на питаннях надрокористування, залучити міжнародні консалтингові компанії з необхідним досвідом.

– Як Ви оцінюєте нові домовленості про транзит російського газу через Україну?

– Якщо судити за відкритими даними, те, що ми отримали – це найкращий із можливих варіантів. Якби угоду про транзит не було підписано, ціна на газ для українських споживачів зросла б. Сьогодні у держави і у бізнесу є впевненість в тому, що різких цінових стрибків не буде. Далі нам потрібно пропонувати вільні потужності приватним замовникам, щоб вони закуповували газ не на західному кордоні з Україною, а на Східному, безпосередньо у «Газпрому» і, відповідно транспортували його за окремими угодами з ОГТСУ або зберігали його у нас в режимі митний склад, продаючи в сезон.

Україні сьогодні є сенс активно просувати створення міжнародного газового хабу. У нас для цього є всі умови: потужна інфраструктура, великий внутрішній ринок споживання і географічна близькість до джерел ресурсу. Таким чином, можна буде вирішити проблему конкуренції з «Північним потоком»: різниця в ціні на кордоні з Німеччиною і на Східному кордоні України буде відчутною. Мало того, газ ще потрібно з Німеччини доставити по всій Європі, що робить його ще дорожчим. Так що для таких країн як: Угорщина, Польща, Словаччина – український транзит однозначно вигідніший.

– Ви вірите в затребуваність української ГТС на тлі того, що водяться нові транзитні коридори?

– Поява нових газотранспортних потужностей говорить тільки про те, що в середньостроковій перспективі споживання природного газу в Європі зростатиме. Це єдиний ресурс, який зможе закрити всі потреби в енергії після виведення з експлуатації вугільних і атомних станцій. Значить, його потрібно буде доставляти з Сибіру. Ні Південний, ні Північний потоки з ростом споживання не впораються і, на мою думку, українська ГТС буде затребувана.

Так, зараз в Європі активно будуються LNG-термінали, конкуренція зростає, плюс політика диверсифікації. Але, українська ГТС – це основна балансуюча  система в Європі. Всі пікові навантаження, які виникають у період споживання, йдуть через українську трубу. Інших потужностей, здатних нарощувати потужність в лічені години, немає. Те ж і з надлишком газу. Багато європейських компаній уже сьогодні зберігають у нас свої запаси. Режим митного складу цьому посприяв.

Читайте також: Зміни на ринку побутового газопостачання: конкуренція і права клієнта

Теги: газ, законодавство, Укргазвидобування, видобуток газу, видобуток нафти, Держгеонадра, аукціони

Читайте також

Голова Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Козакевич: Якщо ми зараз зруйнуємо інвестиційний клімат, в Україну більше ніхто не прийде

Енергосистема Європи: чи одужає пацієнт?
Енергетика і карантин: хто потерпає та чого чекати