Фаворов: Штучне зниження цін не вирішить проблем ринку газу

Ситуація на газовому ринку стає все більш напруженою. Населення страйкує, уряд переживає і обіцяє все владнати. За словами Прем'єр-міністра, 11 січня, під час наради з Міненерго, НКРЕКП і НАК «Нафтогаз» було розроблено два підходи, які дозволять суттєво знизити ціни на газ для населення. Перший – варіант, запропонований Міненерго: формування тарифів на газ за формулою «хаб мінус» + державне обмеження маржі постачальників. Другий – варіант Нафтогазу: змусити всіх постачальників опублікувати свій річний тариф. Про те, як можуть позначитися запропоновані варіанти регулювання на ринку і його учасниках, і чи потрібно воно ринку взагалі, Kosatka.Media запитала у трейдера Андрія Фаворова.

– Який з варіантів зниження цін на газ, озвучених урядом, Вам здається більш робочим у сформованих економічних умовах?

– Пропозиція Міненерго – це екстремальний кейс, варіант НАКу – більш стриманий. Але обидва не реалістичні.

Ідея Нафтогазу зобов'язати всіх постачальників публікувати свій річний тариф сама по собі досить нейтральна. Але втілити її буде складно і дуже дорого.

У сьогоднішній ситуації 12 місяців – це дуже довго. І для того, щоб зафіксувати ціну на газ на такий тривалий період, компаніям необхідно хеджувати ризики. В Європі для цього є різні фінансові інструменти, у нас – тільки заздалегідь продати або купити газ, щоб убезпечити себе від коливань цін на ринку.

Але всі розрахунки в Україні здійснюються в національній валюті. А закупівельну ціну газу прив'язано до курсу долара. Нагадаю, Україна – енергодефіцитна країна, 30% газу у нас імпортуються. Відповідно, всі постачальники повинні будуть закладати в свої контракти ризик того, що за рік гривня може девальвувати.

Ще один складний момент – це фінанси. Для того, щоб закупити газ на довгостроковій основі на рік вперед, потрібно виставити кредитні гарантії. Продавець повинен бути впевнений, що покупець зможе оплатити замовлений обсяг протягом усього періоду дії контракту, незалежно від коливань ціни. Гарантом виконання умов угоди виступає банк. А його гарантія коштує грошей, і чималих. Де газопостачальні компанії зможуть їх знайти – незрозуміло.

Пропозиція Міненерго – це вже ближче до гри на політичній кон'юнктурі.

Аргументувати вибір формули «хаб мінус» тим, що така ціна могла б бути на східному кордоні України, якби у Газпрому не було монополії в Східній Європі, як мінімум, на мою думку, дивно. Такий висновок не має ніякого практичного застосування – купити зараз газ за такою ціною неможливо. Це чиста теорія, відірвана від реальності. Газпром ніколи не відмовиться від своїх позицій з експорту газу з РФ, в тому числі і транзитного з Центральної Азії. Росія не завізувала Третій енергопакет, і я думаю, що жодних перспектив в України в міжнародних судах у цьому випадку немає.

У реальності ціна на газ в Україні визначається імпортним паритетом. І поки пан Вітренко працював в нафтогазовій галузі, він з цією тезою, наскільки я пам'ятаю, був згоден і підтримував її як міг. І я з доводами, скажімо так, «раннього Вітренка» був згоден – це були аргументи фахівця і, на мій погляд, зваженої людини. Що ж стосується нинішньої пропозиції – це, я вважаю, популізм, не пов'язаний з економічними реаліями.

Не будемо забувати і про увагу МВФ до українського газового ринку. Я особисто не вірю, що главі Міненерго вдасться переконати їх в тому, що його пропозиція має відношення до ринкових механізмів. Скасування ПСО на ринку газу для населення – це ті зобов'язання, які Україна взяла на себе при отриманні останнього траншу від МВФ. І якщо ми спочатку їх виконали, а потім скасували, то як можна серйозно ставитися до такого переговірника? Ми просто втратимо репутацію в переговорах з найважливішим джерелом фінансування бюджету України.

Що стосується «Укргазвидобування», то компанії не потрібна стабільна ціна на газ, їй потрібна хороша ціна на газ. Стабільна ціна в гривні нижче рівня ринку, нижче імпортної альтернативи швидше шкодить УГВ. Різниця між ціною на імпортний газ і на газ власного видобутку і є той прибуток, який держкомпанія може вкладати в капітальні інвестиції, а значить і програму з підтримки і нарощування видобутку. Якщо рік прибутку не буде, не буде і інвестицій в розвиток, і дуже скоро, можливо, не буде і видобутку.

– Можливо варто обмежитися регулюванням прибутковості компаній-постачальників?

– У держави немає права обмежувати прибуток приватних компаній. Якщо клієнтові не подобається ціна або рівень сервісу, він у будь-який момент може піти до іншого постачальника з більш цікавими умовами. Знову це патерналістське ставлення до громадян країни, що вони не в змозі розібратися, що для них вигідніше і які компанії нададуть їм кращі умови і потрібно якимось адміністративним способом це обмежувати. А в результаті, всі ті компанії, які розглядали можливість входу на роздрібний ринок, зараз переглядають раціональність своїх інвестицій.

– Що ж робити?

– Найкращий варіант – це дати ринку самому розібратися з цією ситуацією. Давайте згадаємо, що влітку, коли ціни на газ були настільки низькими, що зупинялися бурильні програми і наші бурильники втрачали роботу, ринкові механізми всім подобалися.

Зараз у Китаї найхолодніша зима за останні 50 років і весь LNG-газ поплив туди. Плюс аномальні снігопади в Іспанії, які теж підняли витратну частину з логістики. І так буде ще не раз, це погода. Але ми не можемо змінювати вектор розвитку країни, зупиняти її рух до ліберальної економіки при кожному моментальному стрибку цін. Інакше хто ж прийде сюди з інвестиціями, хто буде будувати ті ж торгові компанії, створювати конкуренцію облгаззбутам? Якщо правила гри постійно змінюються, жодна нормальна людина не вкладатиме сюди гроші, і з перспективою приборкати монополію окремих компаній можна буде попрощатися.

Потрібні не різкі популістські рухи, а копітка вдумлива робота над побудовою ринку, над створенням можливостей щодо виходу на ринок для нових компаній. І тоді у нас з'явиться нормальна конкуренція і здорова альтернатива і Нафтогазу, і облгаззбутам.

Держава повинна стати чесним, незалежним, прозорим арбітром, який контролює дотримання правил ринку всіма його учасниками. Це вирішується на рівні Регулятора. Завдання ж Міненерго у створенні довгострокових стратегій розвитку галузі на десятиріччя вперед, а не в ручному управлінні ринковими відносинами.

Теги: Кабмін, газ, Нафтогаз, Укргазвидобування

Читайте також

Держгеонадра виставила на аукціон чотири нафтогазові ділянки
Учасники ринку газу заборгували ОГТСУ 1,6 млрд гривень
Вітренко повідомив, що Міненерго пропонувало інше рішення щодо ціни на газ