Закон про незалежність ГТС: нюанси від юриста

31 жовтня Верховна Рада прийняла закон для створення незалежного оператора ГТС в Україні. Саме з ним будуватимуть договірні відносини за правилами ринків ЄС.

Що законотворці вписали в цей законопроект – проаналізував для Kosatka.Media юрист Андрій Вігірінський.

Перше важливе питання – чи дійсно новостворений оператор ГТС буде незалежним. Попередня редакція ст.21 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачала можливість участі у статутному капіталі оператора ГТС, на ряду з державою, ще й юридичної особи (Партнер ГТС), який повинен відповідати ряду вимог (контролюють цього партнера країни-сторони Енергетичного співтовариства чи США, відповідний Партнер сертифікований оператор ЄС зі щонайменше 5-ти річним досвідом), нагадав юрист.

Прийнята редакція ст.21 передбачає: що «Оператором газотранспортної системи, що перебуває в державній власності і не підлягає приватизації, може бути виключно суб’єкт господарювання, власником 100 відсотків корпоративних прав якого є держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі». Тобто, виключена можливість участі в управлінні іноземних суб’єктів. Крім цього встановлено ряд заборонювальних запобіжників щодо можливості інших форм відчуження майна оператора чи часток у його капіталі шляхом концесії тощо.

На сьогодні ця норма стала компромісною для представників профільного комітету, які готували документ до другого читання, що і дало можливість отримати більше, ніж конституційну більшість, під час його голосування.

«Ми не розуміємо, чого коштує наша ГТС як бізнес. В силу того, що не володіємо навіть уявними даними про обсяг газу, який нею транспортуватиметься у ЄС протягом принаймні 5 років. В таких умовах говорити про те, що можна долучати до управління шляхом продажу частки в статутному капіталі нашого оператора іншый компанії, недоцільно. При низьких обсягах транзиту ціна цієї частки мізерна, при зростанні транзиту відповідно зростатиме і вартість. При відсутності транзиту – наявність «партнера ГТС» нам точно нічим не зарадить», – зауважив Вігірінський.

Прибутковість та окупність інвестицій діяльність Оператора згідно положень прийнятого закону забезпечуватимуть ряд норм, які визначатимуть його взаємозв’язки з НКРЕКП. У першу чергу, пояснив експерт, Нацкомісія отримала право розробляти «правила врегулювання спорів, що виникають між оператором системи передачі або оператором газотранспортної системи та власником системи передачі або власником газотранспортної системи». Крім цього, НКРЕКП погоджуватиме договори, які передбачають здійснення фінансування оператора системи передачі та укладаються між ним та власником в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності. А також, НКРЕКП забезпечує, щоб тарифи, встановлені на послуги оператора, включали належний рівень норми прибутку, і покривали витрати на погоджені регулятором інвестиції.

«З положення закону випливає, що власник системи передачі в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності не може відмовити у фінансуванні оператором системи передачі, якому майно передане на праві господарського відання, інвестицій, погоджених Національною комісією», – уточнив Вігірінський.

Інвестиційні видатки, які необхідні для підтримання у належному стані та покращення якості надання послуг оператором, фінансуватимуться за рахунок коштів державного бюджету. Поки що уповноваженим системи передачі буде міністерство. І відмовити у цьому фінансуванні воно права не матиме. Розмір цих інвестицій погоджуватиме НКРЕКП, зокрема, керуючись необхідністю забезпечити безпеку постачання природного газу.

Але вірогідно, зауважив експерт, що відповідні підзаконні документи ще буде розроблено. І вони проллють світло як на рівень тарифів, так і на рівень прибутку оператора, а також на систему взаємовідносин із власником.

Одне з найцікавіших положень – це питання ліцензування «нового оператора», зауважив юрист. Зокрема, Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» пропонують доповнити такими положеннями: «Якщо об’єкти державної власності, які використовуються ліцензіатом у процесі господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, передаються суб’єктом управління об’єктами … на праві господарського відання іншому суб’єкту господарювання, і такий суб’єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, і був сертифікований уповноваженим органом відповідно до встановлених законом вимог про відокремлення і незалежність такого суб’єкта господарювання, вказаний суб’єкт господарювання має право здійснювати протягом строку, що не перевищує одного року, відповідний вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням нової ліцензії. Після закінчення цього строку раніше видана ліцензія підлягає анулюванню».

«Ця норма – це страховка, на випадок, якщо процес передачі майна від сьогоднішнього оператора («Укратрансгаз») до нового Оператора затягнеться. Якщо не вдасться до завершення календарного року отримати ліцензію та пройти сертифікацію, то новий оператор діятиме на підставі дозвільних документів виданих попередньому оператору (цікава норма, з тієї точки зору, що новий оператор є новоствореною юридичною особою, а не реоганізованим чи перейменованим ліцензіатом). А фактично ліцензія йому дістається у спадок з придбаним майном», – уточнив юрист.

Він зауважив – навряд чи таку практику передбачать і для господарюючих суб’єктів приватного права. Залишається спостерігати, чи енергетичне співтовариство сприйме такий стан справ. І сподіватися, що все встигнуть вчасно.

У Головному юридичному управлінні ВРУ зауважили наступне порушення, вказав Вігірінський. Поданим законопроектом продовжується практика віднесення до компетенції зазначеної Національної комісії повноважень щодо проведення цінової політики у сфері енергетики, що не враховує вимог пункту 3 статті 116 Конституції України, за яким забезпечення проведення цінової політики належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України у справі №1-17 про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, установив, що утворення постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів України і не належить до системи органів виконавчої влади, не узгоджується з Конституцією України та суперечить статтям 5, 6, 8, частині другій статті 19, статтям 85, 106 Основного Закону України.

Крім цього, Господарський кодекс містить вимоги до основних планових документів державних комерційних підприємств, якими є фінансові плани, які повинні затверджуватись КМУ до 1 вересня року, що передує плановому. Ця норма на оператора не поширюється, встановлюється виключення для них. Їх фінплан розробляється в порядку, визначеному їх установчими документами, та затверджується власником в особі уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності.

«Хто може бути уповноваженим суб’єктом від власника? Відповідно до змін, які вносяться до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» суб’єктом управління об'єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та зберігання природного газу, може бути лише уповноважене Кабінетом Міністрів України міністерство чи суб’єкт господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі», – роз’яснив Вігірінський.

У підсумку, каже аналітик, фактично ВРУ позбавила КМУ його конституційних повноважень. Адже відповідно до чинної ч.6 ст.21 «ЗУ Про КМУ» Кабінет Міністрів України може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині. Водночас нові норми визначають, що «Вказані повноваження Кабінету Міністрів України не поширюються на рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що видаються ними у процесі здійснення повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах суб’єктів господарювання, які діють на підставі ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу, а також юридичних осіб, що володіють корпоративними правами у таких суб’єктах господарювання».

Юрист погоджується із позицією Головного юридичного управління ВРУ, що такий підхід не враховує вимог пункту 9 статті 116 Конституції України, за яким до повноважень Кабінету Міністрів України належить спрямування і координація міністерств, інших органів виконавчої влади.

«Втім, такі норми стали ціною операційної самостійності оператора. Але якщо пригадати положення про фінплан, який затверджуватиметься, як варіант, рішенням міністерства, уповноваженого управляти, то КМУ зможе це рішення скасувати. Як і питання стосовно затвердження установчих документів, договорів тощо», – підсумував Вігірінський.

Теги: Кабмін, газ, законодавство, НКРЕКП, транзит газу, ГТС

Читайте також

Держгеонадра запропонують інвесторам нові об’єкти
«Північний потік-2» запрацює в середині 2020 року
Гончарук привіз тепло у Новояворівськ, Новий Розділ ще мерзне