Водень на експорт: як і коли Україна зможе заробляти

Європейські експерти припускають, що Україна почне експорт «зеленого» водню до кінця 2020-х років.

Чималу перевагу може забезпечити її газотранспортна система – одна з найбільших у світі. Але сама «труба» вимагає інвестицій, оскільки зроблена ще у Радянському союзі.

Головну проблему ГТС створює сам водень. Якщо говорити спрощено, через малу молекулярну масу, він здатний «витікати» крізь метал і ущільнюючі елементи в місцях стиків труб.

На щастя, водень легко поєднується з природним газом. Такий мікс можна впевнено транспортувати і отримувати з нього енергію. Про це йдеться у публікації DW.

Експерти припускають, що для того, щоб Україна транспортувала гнучкий відсоток природного газу та водню, знадобиться десяток років і мільярди євро. Водночас, Україна володіє значними водними ресурсами, а її сонячний та вітровий потенціал вищий за середній. А це, у свою чергу, є основними умовами для виробництва «зеленого» водню.

Сонця в Україні більше, ніж у Німеччині, де встановлено найбільшу кількість сонячних електростанцій у Європі.

За даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії, найвищий відсоток сонячного випромінювання в Україні припадає на південну частину країни.

Попит на водень у ЄС

Для того, щоб водневий потенціал України перетворився на реальний експорт, потрібний комерційний інтерес з боку ЄС.

Експорт великих обсягів водню в найближчі 5 -10 років неможливий. Сьогодні сталеливарна або хімічна промисловість не має високого попиту на «зелений» водень», — каже Адам Балог, старший енергетик-експерт з інфраструктури Секретаріату Енергетичного співтовариства у Відні.

Деякі європейські країни, наприклад, Нідерланди та Німеччина, вже мають конкретні плани щодо створення внутрішнього ринку водню.

«Перевага ЄС полягає у великій кількості інвестиційних фондів», — сказав Балог DW.

Очікується, що водневу стратегію України буде опубліковано на початку 2022 року. Основний акцент буде на вартості, оскільки конкуренти у країни дуже великі — від Австралії до країн Південної Америки.

Щоправда, Україні не вийде укласти початкові контракти і скористатися привілеями першопрохідців. Натомість країни, які вийдуть на ринок пізніше, зможуть отримати вигоду від зниження цін на обладнання для виробництва «зеленого» водню. Це стосується дорогих електролізерів, які, швидше за все, дешевшатимуть по мірі розширення виробничих потужностей.

Ядерна перевага

Україна — сьомий за величиною виробник ядерної енергії у світі, за даними Міжнародного агентства з атомної енергії.

Якщо ядерна енергетика все ж таки буде включена в «зелену» таксономію, то галузь, а особливо існуючі атомні станції, зможуть отримувати значну фінансову підтримку з боку ЄС.

Експерти кажуть, що США мають намір інвестувати €20 млрд ($22.9 млрд) у будівництво понад 10 ГВт ядерних потужностей в Україні протягом наступних 10 років. Частина цих додаткових потужностей може використовуватися для водню.

Скептицизм vs водневий потенціал

Декілька українських топ-менеджерів заявили DW, що галузь не готова до комерційної діяльності. Нафтогаз каже, що має інші пріоритети, а ОГТСУ вважає, що інвестиції у водень другорядні.

«Транзит газу — першочергова проблема енергобезпеки України», - сказав Сергій Макогон, генеральний директор Оператора газотранспортної системи України.

«Водневий потенціал України має обговорюватися окремо від теми «Північного потоку-2», мілітаризації енергетики та транзиту природного газу через Україну для енергобезпеки ЄС та України»,  — сказав він DW.

Майбутнє українського водню

У 2020 році транзит російського газу через Україну приніс країні близько €1.8 млрд. Минулого року обсяг газу, що надходить до Європи через Україну, знизився на 25%, що сильно вплинуло на державні витрати. Обмежені держкошти не дали уряду запобігти зростанню цін на енергоносії в країні.

«Військова загроза та енергокриза вимагають негайних рішень, а щоб замістити природний газ воднем, знадобляться десятиліття», - сказав Макогон.

«Українські компанії поки що не зацікавлені інвестувати у водень для побутового використання, тому що для українських споживачів це занадто дорого», - сказав Лукас Фельдхаус, аналітик консалтингової компанії Berlin Economics.

«Але для інших країн, включаючи Німеччину, імпорт водню має сенс», - сказав він. «Український водень диверсифікує постачання енергії до Європи та Німеччини, сприяючи декарбонізації європейської промисловості».

Враховуючи той факт, що Німеччина витратить 2 мільярди євро на підтримку водневих проектів за кордоном, кошти для українських виробників надходитимуть від іноземних інвесторів.

«Україна має лише забезпечити безпечне правове середовище для інвестицій», — каже Фельдхаус.

Продаж «зеленої» енергії — не завжди легко

Нафтогаз та ДТЕК зацікавлені у «зеленій» енергетиці.

«ДТЕК будує великий вітропарк потужністю 500 МВт. Компанія хоче деверсифікувати своє портфоліо. Із запуском ринку водню в майбутньому, ДТЕКу стане в нагоді «зелена» енергія», — говорить Фельдхаус.

Незважаючи на це, продаж електроенергії з ВДЕ не приносить доходів Україні через те, що ринок електроенергії в країні працює неефективно. Компанії, які розглядають ринок відновлюваних джерел інвестицій, зазвичай не можуть продати свою електроенергію. Тут і відкривається потенціал експорту водню.

Теги: газ, ДТЕК, Нафтогаз, експорт, ВДЕ, водень, природний газ

Читайте також

Великобританія оголосила про запровадження 25% податку на прибуток виробників нафти та газу
Оператори систем розподілу та Міненерго об’єдналися для допомоги «Миколаївобленерго»
За минулу добу відновлено електропостачання близько 50,4 тис. споживачів